81.Міжнародна трудова міграція: суть та причини виникнення

Явище міжнародної міграції населення досить давнє і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн, наприклад: США, Канада, Австралія складається з нащадків колишніх емігрантів.

Міграція трудових ресурсів - це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.

Міжнародна трудова міграція - це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Основні причини існування міжнародної трудової міграції:

а) з боку країни, з якої йде міграція:

- велика густота населення;  - масове безробіття; - низький життєвий рівень і заробітна плата; - виробнича необхідність(для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах),

б) з боку країн, які приймають міграцію:

- потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі;  - потреба у додатковій дешевій робочій силі; - порівняно висока зарплата.

Виграш країни-імпортера трудових ресурсів:

1. Дана країна отримала дешеву, молоду робочу силу. 2. Дана країна отримала готових спеціалістів. 3. У такій країні прискорюється економічне зростання, зокрема, зростає державний бюджет.

Виграш країни - експортера трудових ресурсів:  1. Валютні перекази мігрантів своїм сім’ям (осідає в банках валюта);  2. Експортом трудових ресурсів ослаблюється проблему безробіття. 3. Підвищується кваліфікація мігрантів, які повернулись назад.

Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:

- виникнення додаткових проблем, пов’язаних з соціальним захистом мігрантів; - відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу; - втрата дешевих спеціалістів-мігрантів, які набули певного кваліфікаційного досвіду (виучених мігрантів), за умов їх поверненні на батьківщину.

Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:

- втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий «відтік мозку»; - додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів; - виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.

Регулювання міжнародних міграційних процесів здійснює, насамперед, Міжнародна організація праці.

МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО - ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО.

1.Суть та структура міжнародного науково- технічного співробітництва.

МНТС – цеформа МЕВ, яка являє собою систему економічних зв”язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:

- створення координаційних міжнародних програм, спільних науково- технічних досліджень.

- Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями.

- Міжнародний інжиніринг.

- Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.

- Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.

- Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.

- Розробка науково-технічних прогнозів.

Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:

- Електронізація та автоматизація виробничих процесів.

- Надійне мирне використання атомної енергії.

- Розширення практичного вмкористання біотехнології та генної інженерії(клонування).

- Космічні дослідження.

83.З’ясування ролі держави в економіці є предметом багатьох економічних наук. Для визначення її ролі в економічній літературі використовуються різні терміни: «державне втручання в економіку», «державна економічна політика», «державне управління економікою» та ін.

Найменше відповідає сутності явища такий поширений тер­мін, як «державне втручання в економіку». Він породжує уявлення про насильницьке втручання, навіть з добрими намірами, однієї самостійної системи (держави) в іншу, як хірургічне втручання в організм людини. Насправді держава є не зовнішньою системою щодо економіки, а її складовою частиною (1; стр. 13).

Сучасні держави світу виконують політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції.

Необхідність політичної функції держави випливає із самої сутності держави як політичної форми організації суспільства. Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку.

Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей.

Міжнародна (зовнішня) функція держави полягає у підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни.

Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Усі функції держави тісно взаємопов’язані. Але, на думку економістів, економічна функція є найважливішою, оскільки брак належного економічного потенціалу або низька ефективність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій (2; стр. 11).

Виділяють чотири групи факторів, які негативно впливають на обґрунтування та реалізацію державних управлінських рішень у сфері ДРЕ.

1. Обмеженість інформації. Застосування будь-яких інструментів ДРЕ має ґрунтуватися на аналізі можливих наслідків прийнятих рішень.

2. Нездатність держави повністю контролювати реакцію контрагентів на її дії.

3. Недосконалість політичного процесу.

4. Обмеженість контролю над державним апаратом. (2; стр.19)

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу.

Правове регулювання — це діяльність держави з встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Юридичні норми мають бути зрозумілими людям, належно обґрунтованими, системно організованими і придатними для практичної реалізації.

Основними формами правового регулювання економіки в Україні є: Конституція та закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Адміністративні методи ДРЕ — це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку.

Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскаль­ної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямів державної економічної політики.

Пропагандистські (морально-етичні) методи ДРЕ — це звернення держави до гідності, честі і совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.). Вони включають заходи виховання, роз’яснення і популяризації цілей і змісту регулювання, засоби морального заохочення і тощо. Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.

Однак сучасна ринкова система господарювання побудована на поєднанні державного і ринкового регулювання. Посилення державного регулювання не означає прямого втручання в економіку. Держава як регуляторна інституція покликана забезпечувати оптимальне поєднання інтересів суспільства, колективів та окремої особи. Вона повинна здійснювати координацію при збереженні саморегулювання та саморозвитку суспільства.

Сучасні світові тенденції в економіці справляють відчутний вплив на світове господарство й економіку окремих країн. Найчіткіше прослідковуються три головні тенденції: глобалізація, регіоналізація та гомогенізація світового господарства, які зумовлюють кардинальні зміни у механізмах регулювання національною економікою.

Сучасний стан державного регулювання економіки в Україні характеризується повільними темпами реформування, недосконалими методами і механізмами впливу держави на суб´єкти господарювання, відсутністю чітко сформульованої концепції розвитку економіки, недостатністю захисту внутрішнього ринку і вітчизняного виробника, слабкою соціальною політикою.

Наближення економіки України до світових та європейських господарських процесів вимагає поглиблення ринкових реформ, здійснення масштабних структурних перетворень, прискорення інституційних змін, легалізації тіньового сектора економіки, проведення економічної політики, спрямованої на модернізацію та раціоналізацію господарських процесів.

Державне регулювання економіки - складний динамічний процес, тісно пов´язаний зі станом національної економіки, політичним та адміністративним устроєм країни, традиціями і зарубіжним досвідом впливу на економіку. Тому зміст, методи, форми і засоби державного регулювання економіки будуть змінюватися відповідно до суспільного розвитку. Всі ці процеси та явища потрібно враховувати при вивченні дисципліни «Державне регулювання економіки»