31.Виробництво додаткової вартості

Як відзначалося в попередніх темах, дія економічних законів тієї чи іншої формації обумовлена характером виробничих відносин, і передусім характером відносин власності. Оскільки в основі виробничих відносин монополістичного капіталізму лежить приватна власність на засоби виробництва, остільки тут діють всі ті економічні закони, які властиві капіталізму взагалі. Проте форми прояву цих законів в умовах монополістичного капіталізму дещо змінюються, модифікуються. Така модифікація відбувається із законом додаткової вартості - основним економічним законом капіталістичного способу виробництва. В період капіталізму вільного підприємництва основний економічний закон проявлявся у формі закону середньої норми прибутку на рівновеликий капітал. Середній прибуток утворювався в результаті дії механізму міжгалузевої конкуренції, яка приводила до стихійного вирівнювання прибутку на рівновеликий капітал. В результаті заміни вільної конкуренції пануванням монополій і виникнення фінансового капіталу закон додаткової вартості почав проявлятися у формі закону монопольно високого прибутку. Монопольно високий прибуток - це економічна форма реалізації панування монополій. Його не можна ототожнювати з середнім прибутком, який виникає в результаті міжгалузевої конкуренції, з надприбутком і утворюється в результаті зростання продуктивності праці на окремих підприємствах. Монопольно високий прибуток докорінно відрізняється від середньої норми прибутку, і ця відмінність полягає в тому, що, по-перше, монопольно високий прибуток є результатом панування монополій і практично не підлягає загальному стихійному вирівнюванню на основі переливу капіталу, як це має місце при утворенні середньої норми прибутку. По-друге, монопольно високий прибуток за своєю величиною перевищує середній прибуток і надприбуток немонополізованих підприємств. Він включає в себе середній прибуток, надприбуток і монопольний прибуток. По-третє, монопольно високий прибуток відрізняється від середнього прибутку і своїми джерелами виникнення. Як відомо, джерелом середнього прибутку є додаткова вартість, створена усім класом найманих робітників даної країни. Джерела монопольно високого прибутку більш обширні і більш складні. Найважливіші з них такі: додаткова вартість, створена робітниками на підприємствах монополій; частина вартості робочої сили найманих робітників, зайнятих у всіх сферах капіталістичного господарства; додаткова вартість і частина необхідної вартості, створеної дрібними товаровиробниками (селянами, ремісниками) імперіалістичних країн; значна частина вартості, створеної трудящими країн, що розвиваються; частина прибутку, а інколи і частина капіталу, немонополізованих підприємств. У зв'язку з різними джерелами утворення середній прибуток і монопольно високий прибуток виражають неоднакові виробничі відносини. Середній прибуток виражає відносини між усім класом капіталістів і усім класом найманих робітників даної країни, а також між самими капіталістами в їх боротьбі за найвищу частку в загальній Масі додаткової вартості. Монопольно високий прибуток виражає відносини між Монополістичною буржуазією і всім робітничим класом даної країни, між монополістичною буржуазією і дрібними товаровиробниками даної Країни, між монополістичною буржуазією і трудящими слаборозвинутих Країн, між монополістичною буржуазією і немонополістичною буржуазією, як у своїй країні, так і в молодих національних державах, Між самою монополістичною буржуазією, яка бореться за найвищу Частку у загальній масі прибутку. Для одержання монопольно високого прибутку фінансова олігархія використовує різноманітні методи, серед яких найбільш поширеними є такі: посилення експлуатації найманих робітників і зниження їх заробітної плати нижче вартості робочої сили; встановлення контролю над чужими капіталами і використання фінансових методів з метою розорення немонополізованих підприємств та їх поглинання; використання заходів держави (про них йтиме мова в наступній темі); нееквівалентний обмін з немонополізованими товаровиробниками капіталістичного світу. Для нееквівалентного обміну використовується монопольна ціна як головний механізм одержання монопольного прибутку. Вона включає в себе витрати виробництва плюс монопольно високий прибуток, тобто в символах вона може бути виражена як С + V + Р (монопольно високий прибуток). Відмінність монопольної ціни від ціни виробництва полягає в тому, що перша може бути монопольно низькою і монопольно високою. За монопольно низькими цінами монополії купують робочу силу; товари у дрібних товаровиробників всередині країни, а також робочу силу, товари і сировину в країнах, що розвиваються. За монопольно високими цінами монополії реалізують свої товари споживачам як в своїй країні, так і в інших країнах. Хоча утворення монополій в якійсь мірі підриває механізм стихійного ринкового регулювання капіталістичного господарства, проте монополія не відміняє дію закону вартості і його ролі як головного регулятора. В умовах монополістичного капіталізму дія закону вартості проявляється в тому, що, по-перше, монопольні ціни в сумі з цінами товарів немонополізованих підприємств дорівнюють величині вартості товарів, вироблених в усіх капіталістичних країнах. По-друге, загальний рівень монопольних цін відхиляється від вартості на таку величину, на яку у зворотному напрямі відхиляється від вартості рівень цін на товари немонополізованих підприємств (якщо монопольні ціни зростають, то ціни на товари немонополізованих підприємств падають). По-третє, динаміка монопольних цін перебуває у тісному зв'язку з динамікою вартості товарів. На основі викладеного, можна зробити висновок, що в умова* монополістичного капіталізму зберігають свою силу ті ж самі виробничі відносини і ті ж самі економічні закони, що й при капіталізмі вільно1 конкуренції. Щоправда, сама дія економічних законів модифікується під впливом монополій та держави. Більш того, розвиток монополізм неминуче приводить до з'єднання, зрощення сили монополій з сило держави в єдиний механізм, що діє в інтересах монополій.