1.1 Сутність та види банкрутства
У практиці розвитку країн із ринковою економікою банкрутство виступає як механізм регулювання та саморегулювання економіки і, насамперед, дотримання виконання зобовязань субєктами господарювання.
Банкрутство, як елемент ринкових відносин, стало реальністю і сучасної української економіки. Сьогодні ще багато керівників не хочуть вірити в те, що їхні підприємства можуть бути визнані банкрутами. Таке ставлення пояснюється тим, що протягом попередніх десятиліть економіка розвивалася не за законами ринку, а була наслідком тогочасної державної політики, негативними особливостями якої, зокрема, є:
- довготривалий період функціонування господарюючих субєктів у середовищі централізованого розподілу та планування;
- велика питома вага в економіці підприємств-гігантів, що спеціалізувалися на випуску певних видів продукції;
- дуже високий процент морального і фізичного зносу основних фондів на багатьох вітчизняних підприємствах, зокрема, висока питома вага в активах застарілого обладнання і техніки.
Усе перелічене вище визначило особливу схильність вітчизняних господарюючих субєктів до кризових явищ, що виявилося у втраті фінансової стійкості, виникненні неплатоспроможності і, як наслідок, у банкрутстві [16, c. 157].
Відповідно ж до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 року, банкрутство -- це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [1, c. 20].
Існують різні підходи до визначення терміну банкрутства. Так, Шеремет А.Д. під банкрутством субєкта господарювання розуміє його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобовязання. Банкрутство є наслідком розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу субєкта господарювання, результатом його неефективної цінової, інвестиційної і фінансової політики [16, c. 158].
Білоліпецький Н.П. дає визначення банкрутства субєкту господарювання, як його крах, викликаний технічною або фізичною нездатністю субєкта господарювання погасити взяті на себе фінансові зобовязання. Банкрутство субєкта господарювання -- це стан, коли реальна ринкова вартість активів фірми нижче суми її зобовязань[16, c. 158].
На думку Скворцова М.М., банкрутство означає фінансову неспроможність підприємства, що виявляється у перевищенні витрат на виробництво продукції над виторгом від її реалізації [16, c. 158].
Константінова А.В. зазначає, що поняття банкрутства характеризується різними його видами. Вона виділяє реальне, технічне, навмисне та фіктивне банкрутство та пояснює кожне з цих понять (Рис. 1.1) [16, c. 159].
Афанасьев Р. звертає увагу на необхідність законодавчо закріпити у господарському праві поняття «фіктивне банкрутство» та «навмисне банкрутство», адже застосовуються вони лише в кримінальному праві України [19, c. 205]. Стаття 156-3 Кримінального кодексу України «Фіктивне банкрутство» визначає його як свідомо неправдиву заяву громадянина-засновника або власника субєкта підприємницької діяльності, а також посадової особи -- субєкта підприємницької діяльності, про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів та зобовязань перед бюджетом.
Рис. 1.1. Види банкрутства підприємства
Банкрутство завжди зачіпає інтереси багатьох осіб:
- підприємств кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;
- найманих працівників, з якими, у першу чергу, мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;
- підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.
Банкрутство -- складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень.
Ринкова економіка, яка протягом багатьох десятиліть і століть є основою розвитку західних країн, розробила визначену систему контролю, діагностики і по можливості захисту підприємств від повного краху, або систему банкрутства і підтримки підприємства [16, c. 160].
Універсальність цієї системи робить її придатною для застосування в Україні, однак слід враховувати особливості національної економічної політики та існуючий у ринковій економіці західних країн механізм захисту підприємств і запобігання їх від банкрутства.
Система банкрутства включає в себе низку логічних, причинно-наслідкових, організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади. Мета створення і приведення в дію системи банкрутства в Україні -- необхідність структурної перебудови господарства держави відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибуткової діяльності основних структур, які виробляють товари і послуги.
Як свідчить світова практика, досягнення цієї мети відбувається при дотриманні основних принципів системи банкрутства (Рис. 1.3) [16, c. 161].
Рис 1.3. Принципи створення та приведення в дію системи банкрутства
Особливої уваги потребує детальне вивчення причин виникнення банкрутства. Це, в свою чергу, допомогло б у розробці конкретних шляхів недопущення банкрутства, що є вкрай необхідним, особливо в сучасних умовах.
- ВСТУП
- 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА
- 1.1 Сутність та види банкрутства
- 1.2 Причини та фактори виникнення фінансової кризи підприємства
- 2. ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ПРИ ДІАГНОСТИЦІ БАНКРУТСТВА ЗАТ «СУМСЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ НАУКОГО-ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ ІМ. М.В. ФРУНЗЕ»
- 2.2 Методологічні підходи до прогнозування банкрутства підприємств, розповсюджені у вітчизняній практиці
- 3. АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
- 3.1 Шляхи фінансового оздоровлення субєктів господарювання
- ВИСНОВОК