3.1. Теоретичні засади діагностики достатності потенціалу підприємства зв’язку

Існує декілька підходів до оцінки потенціалу підприємства, аналіз яких дозволив виділити основні етапи процесу діагностики достатності потенціалу підприємств і сформулювати підходи до визначення чисельного значення кожній складовій. Формалізований підхід наведено на рис. 3.1.

Розглянемо підхід поетапно.

Наведений науково-методичний підхід до діагностики потенціалу підприємств необхідно розглядати таким чином:

На першому етапі відбувається виділення ресурсних складових потенціалу підприємства, які найбільш повно характеризують сфери його діяльності та які формують даний потенціал. Найбільш істотними ресурсними складовими, які найбільш повно враховують особливості сфери телекомунікації, автор вважає такі: політико-правова, управлінська, економічна, інформаційна, техніко-технологічна та соціально-екологічна.

На другому етапі відбувається встановлення сукупності показників, які найбільш точно та якісно характеризують зміст кожної ресурсної складової потенціалу підприємства. Ці показники повинні враховувати специфічні особливості сфери надання послуг.

На третьому етапі відбувається пошук джерела інформації для визначення числових значень показників складових потенціалу підприємства зв’язку. Для зручності подальших розрахунків, автор вважає доцільним зводити отриману інформацію у таблицю (табл. 3.1). Джерелом інформації можуть слугувати фінансова звітність підприємства, річні звіти підприємства, статистичні дані Державного комітети статистики України та інші документи.

Таблиця 3.1. Вихідні дані

На четвертому етапі відбувається визначення числових значень показників ресурсних складових потенціалу на підставі розроблених підходів до їх розрахунку.

На п’ятому етапі необхідно визначити вагове значення кожного виділеного показника в рамках ресурсної складової. Визначення вагових значень кожного з виділених показників, які характеризують складові потенціалу підприємства зв’язку, може бути визначено різними шляхами. В даному випадку доцільно використати метод експертних оцінок. Згідно методу, для визначення вагомих значень вибирається ряд експертів – спеціалістів в даній сфері діяльності, які, керуючись досвідом та знаннями, здійснюють ранжування показників. В результаті оцінок по кожній складовій потенціалу підприємства зв’язку формується таблиця вагомих значень показників, яка має наступний вигляд (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Експертна оцінка вагових значень показників, які характеризують складову потенціалу підприємства зв’язку

На шостому етапі відбувається уточнення числового значення показників ресурсних складових потенціалу підприємства зв’язку з урахуванням їх вагових значень. Сумарний потенціал підприємства зв’язку визначається як проста середньоарифметична зі всіх отриманих оцінок складових. Чим ближче отриманий результат до одиниці, тим вище потенціал підприємства зв’язку. Складові, інтегральна оцінка яких менша критичного значення, теж беруть участь у визначенні сумарного потенціалу підприємства зв’язку. Для зручності отримані дані необхідно звести у таблицю (табл. 3.3).

На сьомому етапі визначається інтегральна оцінка кожної ресурсної складової потенціалу підприємства зв’язку, а також визначається рівень загального потенціалу підприємства зв’язку.

Таблиця 3.3. Інтегральна оцінка ресурсних складових інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств сфери телекомунікацій

Далі відбувається порівняння визначеної інтегральної оцінки потенціалу підприємства зв’язку з критичним значенням. В наукових працях визначено критичне значення у розмірі 0,5. Однак таке критичне значення не може бути застосовано у сучасних умовах, тому що воно не повністю відображає характеристику потенціалу підприємства. Потрібно більш лояльно відноситися до кількісного вираження оцінки потенціалу, тобто потрібно використовувати не просто критичне значення, а шкалу інтегральних оцінок потенціалу підприємства зв’язку (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Шкала інтегральної оцінки потенціалу підприємства зв'язку

Наведена шкала дозволяє більш детально та конкретно розкрити характеристику інтегральної оцінки потенціалу підприємства. Розглянемо кожну ділянку шкали інтегральної оцінки потенціалу підприємства зв’язку:

0,00 – 0,20 – Кризовий потенціал – Характеристика потенціалу свідчить про дуже високу неспроможність підприємства до впровадження інноваційних проектів (планів, стратегій); про відсутність внутрішніх та зовнішніх ресурсів підприємства. Інвестувати інноваційні проекти (плани, стратегії) за такої оцінки є недоцільним.

0,21 – 0,40 – Недостатній потенціал – Характеристика потенціалу свідчить про недостатність внутрішніх та зовнішніх ресурсів, які є необхідними для впровадження інноваційних проектів (планів, стратегій). Інвестування цих проектів є недоцільним.

0,41 – 0,60 – Низький потенціал – Характеристика потенціалу свідчить про низький потенціал, тобто підприємство неефективно використовує зовнішні та внутрішні ресурси. Проводити інвестування інноваційних проектів (планів, стратегій) є ризикованим. Однак за допомогою кваліфікованих спеціалістів ризик можна звести до мінімуму.

0,61 – 0,80 – Достатній потенціал – Характеристика потенціалу свідчить про готовність підприємства до впровадження інноваційних проектів (планів, стратегій). Також вона свідчить про те, що підприємство має достатню кількість внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Інвестування інноваційних проектів є можливим.

0,81 – 1,00 – Високий потенціал – Характеристика потенціалу свідчить про повну готовність підприємства до реалізації інноваційних проектів (планів, стратегій). При такій оцінці підприємство має всі необхідні ресурси для реалізації цих проектів. Інвестування цих проектів є найбільш вигідним.

На дев’ятому етапі відбувається виділення ресурсних складових потенціалу, які задовольнили умові (Кі<0,5). Такі складові потребують розробки шляхів усунення недоліків та методів підвищення їх рівня.

На десятому етапі відбувається розшифрування інтегральної оцінки потенціалу підприємства зв’язку та робляться висновки щодо його потенціалу. Розробляються шляхи щодо підвищення потенціалу підприємства зв’язку.

Існують методики оцінки окремих складового потенціалу підприємства (наприклад, трудового, кадрового, економічного, виробничого та ін.). Однак для розробки адекватної стратегії розвитку потенціалу підприємства варто мати подання про стан і можливість розвитку всієї сукупності його складових.

Одним з найсучасніших інструментів автоматизованої оцінки й керування потенціалом є графоаналітичний метод аналізу, названий "Квадрат потенціалу". У даному методі виділяють такі чотири складові потенціали підприємства:

• виробництво, розподіл і збут продукції;

• організаційна структура й менеджмент;

• маркетинг;

• фінанси.

Даний метод дозволяє системно встановити кількісну і якісну зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку й конкурентоспроможності й на підставі отриманих даних вчасно обґрунтувати й реалізувати управлінські рішення по підвищенню ефективності функціонування підприємства.

Метод полягає у такому.

Вихідні дані по кожному підприємству відображаються у вигляді матриці (а_ij), тобто таблиці, у якій по рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3, …, n), а по стовпцях – назви підприємств, які розглядаються (j = 1, 2, 3, …, m)...

По кожному показнику визначається найкраще значення серед аналізованих підприємств. З показником кращого підприємства порівнюють показники інших підприємств шляхом розрахунку відносних оцінок (δ_jі). Вони розраховуються по формулах:

якщо перевага надається більшому значенню показника,

якщо перевага надається меншому значенню показника,

де П_jі – значення і-го показника по j-му підприємству;

П_mіn – найменше значення показника (коефіцієнта) із всієї сукупності порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо аналізуються дані, які характеризують у динаміку тільки одне підприємство);

П_max – найбільше значення показника (коефіцієнта) із всієї сукупності порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо аналізуються дані, які характеризують у динаміку тільки одне підприємство).

Якщо П_min=0, то δ_jі прирівнюється до нуля.

Визначається вага кожного іго показника jго підприємства (В_jі) в kй групі показників.

Для кожного jго підприємства розраховується оцінка кожної kй групи показників (R_jk) по формулі

де п_k – кількість показників у виділеної k-й групі;

В_jі – вага і-го показника j-го підприємства;

δ_jі – відносна оцінка і-го показника j-го підприємства.

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).

Отримані оцінки R_jk трансформуються в довжину векторів, які утворять квадрат потенціалу підприємства. В ідеалі квадрат потенціалу підприємства має вигляд, зображений на рис. 3.2. При цьому максимально можливій оцінці відповідає крапка на зовнішній границі квадрата, тобто 100 усл. ед.

Довжину векторів, які утворять квадрат потенціалу підприємства (В_k, де k = 1, 2, 3, 4), знаходимо за допомогою формули

де r – довжина вектора, що відповідає максимально можливому потенціалу підприємства в 100 усл. ед.

Рис. 3.2. Квадрат потенціалу ідеального підприємства

Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони, відповідні розділам (k), які застосовані в розглянутій системі показників, і чотири вектори, які створюють його.

Після визначення довжини всіх векторів, будується квадрат потенціалу кожного підприємства, робляться відповідні висновки й надаються рекомендації.

Метод має кілька особливих теоретичних аспектів, які варто враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень.

1 Форма квадрата потенціалу може бути двох типів. Перший тип має правильну форму квадрата (тобто вектори, які створюють його, повинні бути рівними або наближатися до цього). При цьому вважається, що аналізоване підприємство має збалансований потенціал. Другий тип має скривлену форму квадрата, причинами чого можуть бути:

хворобливий вектор - один вектор розвинений менше інших,

дисгармонія векторів - всі вектори розвинені по різному.

Другий тип квадрата потенціалу вважається гіршим, у цьому випадку підприємство має потребу в більших перетвореннях.

2. Потенціали підприємств класифікують по розмірах як більші, середні й малі. Підприємства мають великий потенціал, коли середня довжина векторів, які створюють квадрат потенціалу, перебуває в межах 70-100 ум. од., середній - у межах 30-70 ум. од., малий - до 30 ум. од.

3. Зовнішній контур квадрата обмежує можливості розвитку потенціалу підприємства до оптимальних параметрів.

4. Вектори потенціалу підприємства характеризують стан його розвитку по кожному з аналізованих напрямків у порівнянні з досягнутими на момент оцінки показниками передових підприємств у даній області, а також можливості успішної роботи підприємства.

Розглянемо, за допомогою якої економічної інформації будується квадрат потенціалу. Вектор 1 будується за допомогою таких показників:

1. Потужність підприємства, тис. т (грн.).

2. Якість продукції, %.

3. Фондовіддача.

4. Витрати на 1 грн. товарній продукції.

5. Екологія виробництва (штрафи), тис. грн.

6. Прибуток, тис. грн.

7. Рентабельність, %.

Вектор 2 будується з використанням таких показників:

1. Ділові якості менеджерів, бали.

2. Ефективність організаційної структури керування, бали.

3. Віковий склад персоналу, % до 45 років.

4. Рівень утворення, % з вищою освітою.

5. Продуктивність праці.

6. Середньомісячна оплата праці, грн.

Експертним шляхом визначається спочатку вагомість кожної якості, а потім - середньозважене значення ділових якостей менеджера по формулі

де K_m – середньозважений інтегральний показник ділових якостей менеджерів, бали;

і = 1, 2, ...,n – порядковий номер експерта;

j = 1, 2, ..., 8 – кількість якостей менеджерів, які оцінюються;

α_j – вага j-ї якості менеджерів;

β_ij – оцінка і-м експертом j-го якості менеджерів.

Для побудови вектора 3 використовують такі показники:

1. Обсяги поставок на внутрішній ринок.

2. Місце в експорті.

3. Фінансування рекламної діяльності, % до загальних витрат підприємства.

4. Фірмовий стиль, бали.

5. Відповідність ціни товару його якості, бали.

6. Витрати на інноваційну діяльність, тис. грн..

Наступні показники використовується для побудови вектора 4:

1. Коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної оцінки, коефіцієнт критичної оцінки, обіг товарно-матеріальних запасів, період погашення дебіторської заборгованості).

2. Коефіцієнти рентабельності (рентабельність продажів, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу).

3. Показники ефективності (оборотність активів, продуктивність, грн/чіл.)

4. Коефіцієнти залежності (коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт капіталізації).