89. Благо як економічна категорія.
Діяльність будь-якого економічного суб’єкта характеризується отриманням результату. В економіці результат - це створення нових благ. Благо - це цінність, яка створюється і використовується для задоволення існуючих соціально-економічних потреб суспільства.
Суспільні науки вивчають соціально-економічний аспект благ. Економічна наука, зокрема, досліджує суспільні потреби.
Суспільні блага– потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства в цілому, окремих його членів, соціально-економічних груп населення. Вони випробують на собі вплив виробничих відносин соціально-економічної формації, в умовах якої складаються і розвиваються. Суспільні блага поділяються на дві великі групи потреб суспільства і населення (особисті потреби).
Блага суспільства визначаються необхідністю забезпечення умов його функціонування і розвитку. До них відносяться потреби виробничі, у державному управлінні, забезпеченні конституційних гарантій членам суспільства, охорони навколишнього середовища, обороні і т.п. У ринковій економіці виробництво і розподіл благ відбуваються з використанням механізму цін. Для виробників і споживачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує лише той, хто в змозі та згоден заплатити ціну, яка встановлюється на нього. Інші економічні суб’єкти із процесу усуваються.
Економічне благо можна використовувати для задоволення кількох потреб, водночас економічна потреба може бути задоволена за рахунок кількох благ. В економічній діяльності люди для досягнення своїх цілей використовують засоби, яких інколи буває недостатньо і які можна застосувати по-різному. Цінність блага визначається інтенсивністю потреби (величина психологічна, змінювана залежно від індивіда) та наявною кількістю блага, здатного задовольнити цю потребу. Залежно від критеріїв оцінки існують різні класифікації економічних благ. Так, за терміном використання їх поділяють на довгострокові та короткострокові. За часом використання блага поділяють на теперішні й майбутні. Є блага взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнювані (комплементарні). Прямі (споживчі блага) безпосередньо задовольняють потребу (харчі, одяг, побутові предмети). Непрямі блага (виробничі) задовольняють потребу лише як засіб.
- 80. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- 81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.
- 82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- 83. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- 84. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- 85. Етапи програмно-цільового планування.
- 86. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- 87. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- 88. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- 89. Благо як економічна категорія.
- 90. Економічний добробут за а.Пігу.
- 91. Способи вимірювання корисності (ординалізм і кардиналізм).
- 92. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
- 93.Теорія соціального вибору.
- 94. Основні функції суспільного добробуту.
- 95. Основні види та джерела доходів.
- 96. Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- 97. Бідність – причини появи та прогресування.
- 98. Показники нерівності в розподілі доходів.
- 99. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.
- 100. Вартісна величина прожиткового мінімуму.