Завдання групування:

• отримання узагальнюючих показників і більш глибокий їх аналіз (наприклад: виконання чи невиконання плану товарообороту) ;

• виявлення зв’язків і залежностей між явищами (наприклад: залежність товарообороту від рівня витрат обігу);

• виділення і вивчення суспільно – економічних типів явищ (виділяють гол. групу, тип, наприклад при вивченні роздрібної мережі можна застосувати групування підприємств по формі власності (державні, кооперативні, приватні), по об’єму РТО, по площі);

• вивчення структури явищ (наприклад: склад населення по віку, статі, освіті; склад т/о по асортименту та ін.).

Для того, щоб статистичне групування було достатнє для наукової обробки статистичних даних, важливо правильно вибрати групувальну ознаку, тобто ознаку, яка покладена в основу групування.

Отже, ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування.

Групувальні ознаки ділять на:

• якісні, які не виражаються числом (групування по статі, освіті, товарних групах);

• кількісні, які виражаються числом і мають кількісний вираз ( вік, обсяг т/о, % виконання плану).

Якщо групування здійснюється по кількісному признаку, важливе значення має кількість груп на які буде розподілена вся сукупність від вибраного інтервалу.

Інтервали бувають:

1. рівні і нерівні

Рівні інтервали використовуються, якщо зміни кількісного признаку в середині сукупності проходить рівномірно.

Нерівні інтервали використовуються, коли необхідно виділити кількісно різні групи або коли коливання признаку здійснюється нерівномірно.

2. Відкриті і замкнені.

Величину інтервалу при групуванні з застосуванні рівних інтервалів визначають за формулою:

і =

де, Х max – найбільше значення ознаки

X min - найменше значення ознаки

I – величина інтервалу

n - кількість груп

Приклад: найбільша ПП роб цеху = 180 шт. за зміну, найменша 60

і = 180 – 60 / 2 = 40 шт. дет.

Внаслідок послідовного додавання 60 – 100; 100 – 140; 140 – 180

Згруповані статистичні дані необхідно звести, тобто підрахувати підсумки по групах і в цілому по всіх показниках.

1. В залежності від організації роботи зведення поділяють на:

• централізовані;

• децентралізовані.

2. В залежності від техніки підрахунку:

• машинна;

• ручна.

Зібрані, згруповані і зведені статистичні матеріали оформляють у вигляді таблиць.

Статистичними таблицями називають спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу і аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів.

Статистична таблиця являє собою перетин горизонтальних і вертикальних ліній, які по горизонталі утворюють рядки, а по вертикалі стовпчики (графи).

Статистична таблиця повинна мати заголовок, де відображається її зміст. Кожна графа і рядок також повинні мати назву. Статистична таблиця містить підмет і присудок.

Статистичний підмет характеризує те, про що говориться в таблиці.

Статистичний присудок показує ознаки (дані), які характеризують підмет.

По характеру підмету розрізняють такі види таблиць:

1. Проста таблиця ( в якій підмет не містить групувань):

• перелікова;

• хронологічна;

• територіальна.

2. Групова таблиця (підмет розподілено на групи по якомусь признаку)

3. Комбінаційна таблиця (підмет поділено по декількох ознаках).

До оформлення статистичних таблиць ставляться такі вимоги:

1. Узгодження макета статистичної таблиці з існуючими таблицями.

2. Необхідність точного, чіткого і зрозумілого заголовка (що, де, коли).

3. Подання характеристики показників у заголовках граф таблиці.

4. При відсутності відомостей у відповідній клітинці ставлять три крапки, а при відсутності фактів – риску.

5. Замкнутість таблиці. Тобто наявність підсумкового результату.