logo
лекції

Тема 3. Абсолютні та відносні величини.

План.

  1. Абсолютні та відносні величини, їх суть.

  2. Види відносних величин і способи їх обчислень.

Абсолютними величинами в статистиці називають кількісні показники, які визначають рівень, обсяг, чисельність вивчаємих суспільних явищ (наприклад, капітал фірми на початок року, посівна площа сільськогосподарських підприємств на даний момент часу, чисельність робітників підприємства у звітному періоді тощо).

За способом вираження вивчаємого явища абсолютні величини розподіляються на індивідуальні та загальні (сумарні). Індивідуальні величини характеризують ознаки окремих одиниць сукупності. Вони є основою зведення та групування статистичних даних (наприклад, розмір заробітної плати окремого робітника, кількість заявок та обсяги попиту на купівлю товару товарної біржі та ін.) Загальними величинами е такі абсолютні показники, які виражають розміри кількісних ознак у всіх одиниць сукупності. Їх знаходять при сумуванні індивідуальних абсолютних величин (наприклад, фонд заробітної плати робітників підприємств району, вартість основних фондів сільськогосподарських підприємств області тощо).

Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри

суцільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Одержують їх внаслідок статистичного спостереження і зведення вихідної інформації. Абсолютні величини широко використовуються у практиці підприємницької діяльності, її аналізі і прогнозуванні.

Джерелом формування статичної інформації є абсолютні величини, за допомогою яких вимірюють всі сторони суспільного життя.

Абсолютні величини – це числа, які характеризують обсяг, масу, довжину, площу, вартість, тобто рівень явищ.

Абсолютні статистичні величини, це іменовані числа. Вони завжди мають певну розміреність, певні одиниці вимірювання. Одиниці вимірювання – важливий елемент статистичного дослідження. Вони можуть бути простими, складними, складними (кВт-год) і умовними.

В залежності від різних причин і завдань аналізу застосовуються одиниці виміру:

Натуральні одиниці вимірювання у більшості випадків відповідають природним або споживчим властивостям предмету і виражаються у фізичних одиницях вимірювання ваги, довжини тощо (л,кг,т)

У випадках, коли облік в одному з одиниць вимірювання не дає достатньої уяви про явище, воно може обліковуватися у двох одиницях (ум.м2 і т. д.)

Одиниця вимірювання може бути виражена і сумою двох різних вимірників. (Так наприклад робота вантажного транспорту обліковується у тонно – кілометрах які є добутком кількості перевезених тонн вантажів на відстань (ткм).

При виробництві однорідної, але не однакової продукції вона може бути перерахована в умовно натуральні одиниці. Однак умовно натуральні одиниці вимірювання мають обмежене застосування, оскільки вони придатні лише для підсумовування однорідної продукції. Щодо різнойменної продукції, то тут загальний обсяг виробництва (реалізації)

Визначають у вартісному (грошовому) вираженні. Облік продукції у грошовому вираженні застосовуються як спосіб обчислення наслідків виробництва і як спосіб вимірювання її вартості. А це необхідно тому, що сукупний суспільний продукт, ВВП і ВНП визначають у вартісному вираженні.

Для того, щоб провести повний аналіз досліджуваних соціально – економічних явищ і процесів, виявити взаємозв’язок і закономірності, зробити правильні висновки, одних абсолютних величин недостатньо.

В аналізі статистичної інформації важливе місце займають відносні величини.

Відносними статистичними величинами називаються показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно – економічного життя. Їх одержують як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що чисельник – це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величина, з якою зіставляються інші величини (знаменник), називають основою, базою порівняння, базисною величиною. База порівняння виступає в якості своєрідного вимірювача. Зіставляючи звітну величину з базисною, визначають, в скільки разів зрівнювальна величина є більшою чи меншою від базисної величини.

Відносні величини утворюються внаслідок зіставлення двох одноіменних чи різноіменних величин.

Логічною формулою відносної величини є така:

Відносна величина =

Залежно від того, до якого числового значення прирівнюється база порівняння, частка від ділення може бути виражена або у формі коефіцієнта чи відсотка, або у формі проміле чи продецеміле.

У тих випадках, коли значення основи (бази) порівняння приймаються за одиницю (прирівнюються до одиниці), то відносна величина (результат порівняння ) є коефіцієнтом, який показує, у скільки разів досліджувана величина більша (менша) від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовуються у тих випадках, коли зрівнювальна величина є більшою від тої, з якою вона зрівнюється.

Якщо значення бази (основи) порівняння приймається за 100 %, то результат порівняння (відносна величина) буде виражена у відсотках. Відсоткова форма вираження відносних величин є найбільш поширеною у практиці і економічної роботи.

У тих випадках, коли база порівняння приймається за 1000 (наприклад при обчисленні показників природного руху населення), результат порівняння виражається у профілях (‰).

У деяких випадках при обчисленні відносних величин база порівняння приймається за 10 000 одиниць (продецемілі ‰), за 100 000 (просантимілі ‰).

За своєю суттю і пізнавальним значенням відносні величини поділяються на такі види:

відносні величини

Відносна величина динаміки.

Динамікою у статистиці називають зміну соціально-економічного явища в часі. Відносна величина динаміки характеризує напрям та інтенсивність зміни показника за часом і визначається співвідношенням його значень за два періоди або моменти часу. При цьому базою порівняння може бути змінний попередній рівень (розрахунок ланцюговим способом) або постійний віддалений за часом рівень (розрахунок базисним способом). Відносні показники динаміки називають темпами зростання.

Відносна величина динаміки =

Наприклад, розмір інвестицій у галузь становив у млн.грн: 2002 р. - 420,0; 2003 р. - 546,0; 2004 р. - 573,5. Порівнюючи значення показника, дістанемо темпи зростання інвестицій:

• розрахунок ланцюговим способом: у 2003 р. порівняно з 2002 р.

= 1,3, або 130% (інвестиції зросли на 30%);

у 2004 р. порівняно з 2003 р. = 1,05, або 105%;

• розрахунок базисним способом: якщо за базу приймається рівень інвестицій у 2002 р., то у 2003 р. темп зростання буде 1,3, або 130%; у 2004 р. порівняно з базовим рівнем у 2002 р. темп зростання =1,365, або 136,5% (інвестиції зросли на 36,5%).

Якщо значення показника зменшується, то величина динаміки буде меншою за одиницю.

Відносні показники планового завдання та виконання плану

Відносний показник планового завдання — це відношення величин показника, встановленого на плановий період, до його величини, досягнутого за попередній період, який взято за базу зрівняння.

Відносна величина планового завдання =

Наприклад, на сільськогосподарському підприємстві середньорічний надій від корови у плановому періоді встановлено 3320 кг, за попередній (базисний) рік було 3200 кг. Тоді відносний показник планового завдання дорівнює: Кпз = =1,048, тобто у плановому періоді надій молока очікується на 3,8% більше, чим у базисному періоді.

Відносний показник виконання плану являє собою відношення фактично досягнутого рівня до планового завдання.

Відносна величина виконання плану =

Наприклад, у періоді, що планується, середньорічний надій молока від корови фактично становив 3480 кг. В такому разі, звертаючись до попереднього прикладу, відносний показник 3480

виконання плану становить: Квп ===1,048, тобто

у звітному періоді план по надоях молока перевиконано на 4,8%

Відносні показники динаміки (К), планового завдання (Кпз) та виконання плану (Квп) зв'язані між собою такими рівняннями:

К= Кпз *Квп

За нашими прикладами К= 1,3 *1,048 = 1,088. Відносний показник динаміки можна обчислити інакше:

К = = 1,088.