Статистика продуктивності праці, та методи її обчислення.

Праця — це цілеспрямована діяльність людини. Ефективність праці людей вимірюється показниками продуктивності або трудомісткості праці. Рівні цих показників залежать від багатьох факторів: удосконалення матеріально-технічних засобів; технічної оснащеності виробництва; впровадження новітніх технологій; випуску нових видів продукції; організації праці тощо.

Серед показників ефективності виробництва основне місце займає показник продуктивності праці. Це зумовлено тією суспільною значущістю і роллю, яку відіграє цей показник у збільшенні виробництва матеріальних благ, підвищенні рівня матеріального добробуту населення, вирішенні соціальних питань суспільства.

Продуктивність праці – це спроможність робітника виробляти певну кількість продукції за одиницю часу.

Основними завданнями статистики продуктивності праці є:

• розроблення методики визначення рівня продуктивності праці;

• вивчення динаміки продуктивності праці, закономірностей її зміни у часі;

• аналіз впливу факторів на рівень і динаміку продуктивності праці;

• вивчення впливу продуктивності праці на зміну обсягу продукції і затрат робочого часу;

• міжнародні порівняння рівня і динаміки продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці може характеризуватися кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу одним робітником або затратами часу на виробництво одиниці продукції.

- у першому випадку рівень продуктивності праці (W) розраховують шляхом ділення обсягу продукції (V) на затрати праці (Т), що зв’язані з його виготовленням;

прямий метод:

- у другому – як зворотну величину (t) – трудомісткість.

обернений метод:

Трудомісткість – це середні витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції.

Затрати робочого часу на виробництво продукції можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях, середньосписковій чисельності робітників чи працюючих.

Існує три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний і трудовий.

Натуральний метод передбачає ділення обсягу виробленої про­дукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нормо – год.).

Вартісний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів (людино-год).

Трудовий метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо–год.) на кількість працівників, які її виробляли.

З огляду на можливості впливу на діяльність підприємства всі чинники зростання продуктивності праці поділяються на дві групи:

• зовнішні – ті, що об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства (тобто чинники загальнодержавні та загальноекономічні – законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура, природні ресурси і т. п.);

• внутрішні – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія, персонал, організація виробництва і праці, система мотивації тощо).

Усі фактори, що впливають на продуктивність праці можна об’єднати в групи:

• матеріально-технічні (удосконалення техніки і технології, застосування нових видів сировини і матеріалів. тощо);

• організаційні чинники (поглиблення спеціалізації, комбі-нування, удосконалення системи управління і організації праці тощо);

• економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);

• соціальні (створення належного морально – психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо);

природні умови та розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

Питання 4.