Тема10: Статистика чисельності, продуктивності праці і заробітної плати персоналу.

План.

1. Статистика чисельності і складу працівників.

2. Статистика використання робочого часу.

3. Статистика продуктивності праці, та методи її обчислення.

4. Статистика оплати праці.

для спец.5.050105

5. Показники статистики працівників банку.

Питання 1.

Для забезпечення виробництва певного обсягу продукції чи послуг потрібна певна кількість праці, найбільш загальним показником якої є чисельність працівників, зайнятих у відповідному виробництві чи сфері діяльності.

Основними завданнями статистики робочої сили і робочого часу є вивчення складу, чисельності та розподілу робочої сили у народному господарстві, їх розподіл за статтю, віком, рівнем освіти, ступенем забезпеченості виробництва працівниками відповідних професій і кваліфікацій, вивчення руху робочої сили та її використання.

За характером діяльності персонал промислового підприємства поділяють на промислово-виробничий (персонал основної діяльності) та персонал непромислових господарств.

Промислово-виробничий персонал – це працівники основних, допоміжних, підсобних і побічних цехів; особи, зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах, працівники науково-дослідницьких, конструкторських, проектно-конструкторських організацій, які знаходяться на балансі підприємства, а також працівники апарату управління.

Персонал непромислових господарств – це працівники, праця яких непов’язана з промислово-виробничою діяльністю підприємства (працівники житлово-комунальних організацій, дитячих та лікувальних установ).

Працівники основної діяльності виконують різні функції, відповідно, їх виділяють у шість категорій: робітники, учні, інженерно-технічні працівники (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і охорона.

Робітники – особи, які безпосередньо зайняті випуском продукції, виконанням робіт промислового характеру, здійсненням ремонту і наглядом за устаткуванням, переміщенням вантажів.

Учнями вважаються особи, що навчаються на підприємстві виконанню певних виробничих операцій для того, щоб стати робітниками. До цієї категорії належать не лише підлітки, а й дорослі, що проходять навчання на підприємстві у вигляді індивідуального чи бригадного учнівства.

Інженерно-технічні працівники – особи, які здійснюють організаційно-технічне керівництво виробничим процесом. До них належать керівники підприємств та їх заступники з виробничо-технічних питань, інженери-механіки, конструктори, начальники заводських і цехових відділів та бюро, їх заступники, котрі займають посади, що вимагають кваліфікації інженера.

Службовці – це особи, які виконують адміністративно-господарські й канцелярські функції, а також обліковий персонал: це робітники збуту і постачання, статистики, обліку і діловодства.

Молодший обслуговуючий персонал – це особи, які зайняті обслуговуванням службових приміщень, двірники, кур’єри, гардеробники.

Охорона – це працівники сторожової та протипожежної охорони підприємства.

Чисельність усіх працівників, які є у списках підприємства, називають списковою чисельністю, або списковим складом працівників. До цього списку входять не тільки ті, хто працював у відповідний день, а й відсутні на роботі з різних причин (працівники, котрі перебувають у чергових відпустках, у відрядженнях, тимчасово залучені до виконання державних обов’язків, у зв’язку з хворобою, прогулами, тощо). Не включають до спускового складу осіб зарахованих на штатні посади для виконання робіт за сумісництвом; працівників, залучених для виконання разових робіт (дрібний ремонт, натирання підлоги і т. ін.), які отримують оплату з неспискового фонду заробітної плати; робітники, котрі скеровані на інші підприємства та організації і отримують там заробітну плату; учні навчальних закладів, котрі проходять виробничу практику та ін. (детальніше можна розглянути в „Інструкції зі статистики кількості працівників” від 28.09.05. №286)

Явочний склад – це чисельність осіб спускового складу, які з’явилися на роботу, незалежно від того чи приступили вони до роботи.

Фактична чисельність працівників – це особи явочного складу, які з’явились і приступили до роботи, незалежно від її тривалості.

Головним показником звітності підприємств та організацій по праці є середньоспискову чисельність працівників ( ). Середньоспискова чисельність характеризує розміри робочої сили, яку мало підприємство у звітному періоді, і за своїм змістом є середньою арифметичною зі спускового складу працівників за кожен день періоду. Цей показник можна встановити діленням суми спискової чисельності працівників за усі місяці, включаючи дні відпочинку (Т), на загальну кількість календарних днів (Д_кал):

Середньоспискову чисельність працюючих (Т) за місяць за даними табельного обліку можна отримати діленням загальної суми явок та неявок на кількість календарних днів періоду:

За триваліший період часу (квартал, рік) середньоспискову чисельність визначають як просту середньоарифметичну за даними щомісячної звітності:

Якщо немає даних за кожен місяць, то використовують середню арифметичну зважену.

Середньоявочна чисельність ( ) показує середнє число працівників підприємства, які з’явились на роботу в робочі дні. Для її обчислення загальну кількість явок на роботу (Тя) ділять на кількість днів (Др) протягом періоду: