3.1 Основні напрями управління фінансовим потенціалом підприємства

В умовах ринкової економіки проблема оцінки фінансового потенціалу підприємства розпадається на ряд окремих питань, з яких ключовим є фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз є способом накопичення, трансформації і використовування інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб:

- оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

- оцінити можливі і доцільні теми розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;

- виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;

- спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз - це метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконувати як управлінським персоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Основною метою фінансового аналізу є отримання найбільшого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають обєктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасиву, в розрахунках з дебіторами і кредиторами, щоб своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності. В ході такого аналізу аналітика і керівника (менеджера) може зацікавити не тільки поточний фінансовий стан підприємства, але і його проекцію на найближчу або віддаленішу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

У цих умовах перед менеджерами підприємств встає безліч питань:

1. Якою повинна бути стратегія і тактика сучасного підприємства в сучасних кризових умовах?

2. Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства, щоб забезпечити його подальше функціонування і процвітання?

3. Як підвищити ефективність управління фінансовими ресурсами?

4. Яким чином визначити чинники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці і інші життєво важливі питання може дати відповідь обєктивний фінансовий аналіз. Його матеріали дозволяють виявити найраціональніші напрями розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Субєктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, кредитори (банки і ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво.

Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види залежно від наступних ознак:

1. По організаційних формах проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

Зовнішній фінансовий аналіз базується на публікованих звітних даних тобто на вельми обмеженій частині інформації про діяльність підприємства, яка є надбанням суспільства. Основними джерелами інформації є бухгалтерський баланс і додатки до нього.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства і тому що не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства.

Задачі зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу.

Як основні тут можна виділити:

- групу таких користувачів, як власники - акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності своїх внесків, розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства;

- групу численних сторонніх господарюючих субєктів, яку складають:

- кредитори, які повинні бути упевнені, що їм повернуть борги;

- потенційні інвестори, намеревающиеся прийняти рішення про внесок своїх засобів в підприємство;

- постачальники, які хочуть бути впевненими в платоспроможності своїх клієнтів.

Загальна задача, яка при цьому досліджується, це проведення:оцінки фінансових результатів; оцінки майнового положення; аналізу фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; дослідження стану і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості; аналізу ефективності вкладеного капіталу.

Внутрішній фінансовий аналіз використовує всю інформацію про стан справ на підприємстві, у тому числі і доступну лише обмеженому колу керівних осіб діяльністю підприємства.

Внутрішній фінансовий аналіз ставить свою за мету глибше дослідження причин стану, що склався, взаємозвязку показників обєму, собівартості і прибутку.

2. За обємом дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.

Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

3. По обєкту аналізу виділяють наступні його види:

Аналіз фінансової діяльності господарюючого субєкта в цілому.

В процесі такого аналізу обєктом вивчення є фінансова діяльність підприємства (обєднання) в цілому без виділення окремих його структурних одиниць.

Аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності).

Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

Аналіз окремих фінансових операцій.

Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, повязані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів і інші.

4. По періоду проведення виділяють попередній, поточний і ретроспективний фінансовий аналіз.

Попередній фінансовий аналіз повязаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання крупного банківського кредиту).

Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативної дії на результати фінансової діяльності. Як правило він обмежується коротким періодом часу.

Подальший (або ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний рік (місяць, квартал), базується на звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку[11].

В цілому аналітичні задачі всіх видів аналізу є конкретизацією цілей аналізу з урахуванням організованих, інформаційних, технічних і методологічних можливостей проведення цього аналізу, що сприяє зростанню інформованості адміністрації підприємства і інших користувачів економічної інформації (субєктів аналізу) про стан обєктів, що цікавлять.

Економічні умови, в яких підприємства здійснюють свою діяльність, сьогодні конкретним чином змінилися. Попередні роки були порівняно стабільні, прогнозовані, але зараз в країні важка економічна ситуація і раціональне управління фінансовим потенціалом підприємства це життєво важлива необхідність.

Основою стабільного положення підприємства є його фінансова стійкість - це такий стан розподілу і використовування фінансових ресурсів, який забезпечить безперервну фінансову рівновагу грошових потоків і розвиток підприємства в умовах допустимого рівня ризику.

До числа найвірогідніших причин, обумовлюючих, нестійкий фінансовий стан слід віднести:

- незадовільну структуру майна підприємства;

- падіння ступеня ліквідності;

- виробництво продукції невисокої якості;

- значна частка простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;

- невисокий рівень власних джерел;

- порушення фінансової рівноваги, а відповідно нестабільність забезпечення фінансовими ресурсами підприємства;

- нераціональна структура і співвідношення активів і пасивів;

- низький рівень використовування виробничих потужностей.

По суті стратегію управління фінансовим потенціалом слід визначати як систему цілей і перспективних дій на основі створення і реалізації підходів і інструментів фінансового менеджменту. Дана система є сукупністю планів отримання, накопичення і розподілу фінансових ресурсів.

Основною метою управління фінансовим потенціалом є оптимізація фінансових потоків з метою максимального збільшення позитивного фінансового результату. Для цього підприємство повинне розробляти і ефективно застосовувати відповідні стратегії фінансування.

Під стратегією по управлінню фінансовим потенціалом підприємства слід розуміти комплекс заходів по управлінню фінансовими ресурсами господарюючого субєкта з метою отримання економічної вигоди і забезпечення безперервного виробничого процесу[6].

Механізм формування стратегії управління фінансовим потенціалом ділиться на ряд етапів:

- аналіз і виділення із загальної стратегії розвитку підприємства пріоритетів при формуванні стратегії управління фінансовим потенціалом;

- розробка цільових орієнтирів, в основі яких лежать наступні процедури: аналіз і прогноз фінансово-економічного стану зовнішнього середовища, аналіз внутрішнього середовища підприємства, виявлення сильних і слабких сторін;

- адаптація до умов зовнішнього середовища;

- визначення основних напрямів формування, накопичення, розподіли ресурсів і пошук нових джерел позикового фінансування;

- формування елементів стратегії управління фінансовим потенціалом (планування і контроль фінансових потоків і ресурсів, організаційно-правове оформлення, вибір фінансових інструментів, аналіз і оцінка фінансових ризиків, податкове планування);

- розробка і реалізація стратегії управління фінансовим потенціалом в рамках стратегічних планів;

- аналіз і контроль стратегії управління фінансовим потенціалом;

- використовування результатів аналізу для конкретизації стратегічних напрямів розвитку підприємства.

Формування стратегії управління фінансовим потенціалом повинне включати діагностику і прогнозування фінансового потенціалу підприємства, стратегічне і тактичне планування, вибір ефективних фінансових інструментів, зокрема в рамках ухвалюваних інвестиційних рішень, управління фінансовими ризиками, податкове планування.

Необхідно відзначити, що вказані елементи стратегії управління фінансовим потенціалом зрештою визначають конкурентоспроможність будь-якого підприємства, що має на своїй меті підвищення позитивного економічного ефекту. Досягнення саме цієї мети і повинна забезпечити в перспективі система менеджменту в цілому.

У найзагальнішому вигляді визначення стратегії управління фінансовим потенціалом складається з трьох складових: використовування банківських інструментів фінансування, організація облігаційної позики і організація додаткової емісії акцій.

Кожний з вказаних інструментів має відомі переваги і недоліки по відношенню один до одного. Необхідно відзначити, що потенційна можливість використовування конкретного виду фінансування багато в чому визначається рівнем розвитку, на якому знаходиться господарюючий субєкт.

Основою нормального функціонування будь-якого підприємства є наявність достатнього обєму фінансових ресурсів, що забезпечують можливість задоволення виникаючих потреб підприємства для поточної діяльності і розвитку.