Ринок цінних паперів.

У ринковій економіці першорядного значення набуває фінансовий ринок. Через нього залучаються грошові засоби фірм, приватних осіб, держави, які перевищують їх поточні потреби, і, як кредитні засоби, спрямовуються на розвиток виробництва та інших сфер економіки. В руках кредитора капітал залишається як цінні папери,купівля-продаж яких формує ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів є сферою формування попиту на цінні папери та їх пропозиції. Попит створюється фірмами, державою, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Кредиторами виступають приватні особи, установи і держави. Ринок цінних паперів є частиною ринку капіталів (фінансового ринку).

Ринок цінних паперів – система економічних відносин між продавцями та покупцями цінних паперів, які є його суб’єктами.

Учасниками ринку цінних паперів є емітенти ( економічні суб’єкти, що випускають і продають цінні папери, - фірми, банки і держава; емісія цінних паперів – їх випуск в обіг) і інвестори – (фірми, банки, держава, приватні особи, які купують цінні папери).

Для здійснення посередницької діяльності при купівлі-продажу цінних паперів створюються інвестиційні установи(вони здійснюють свою діяльність як інвестиційні компанії чи інвестиційні фонди, які випускають цінні папери, або як фінансові брокери чи інвестиційні консультанти, що є посередниками у їх реалізації; англ.broker – посередник).

У структурі ринку цінних паперів виділяють первинний і вторинний ринки.

На первинному ринку емітент, тобто фірма,що випустила цінні папери, продає їх покупцям (відбувається емісія – первинний продаж). Первинний ринок цінних паперів обслуговується комерційними та інвестиційними банками, які й здійснюють емісію цінних паперів за дорученням своїх клієнтів.

На вторинному ринку який ще називають фондовим) відбувається перепродаж цінних паперів (акцій, облігацій) за їхнім курсом, тобто перехід цих паперів до нового власника. Вторинний ринок обслуговується насамперед фондовою біржею,але охоплює й позабіржову торгівлю цінними паперами, яка, втім, не набуває вирішального значення.

Суб’єктами вторинного ринку цінних паперів є фірми, банки та інші фінансово-кредитні установи, урядові структури, окремі особи.

Економічна роль ринку цінних паперів визначається функціями , які виконують цінні папери в процесі обігу на ринку, - насамперед, це мобілізація тимчасово вільних коштів фірм і приватних осіб з метою їх ефективного інвестування в економіку. Ринок цінних паперів виконує дві основні функції:

а) інвестиційну 9мобілізація фінансових засобів і перетворення їх в інвестиції);

б)перерозподільчу (забезпечення міжгалузевого та міжрегіонального переливання капіталу для більш ефективного їх використання).

Випуск і реалізація цінних паперів державою сприяє покриттю дефіциту державного бюджету, вирівнювання нерівностей надходження податкових платежів.

Для забезпечення структурної перебудови економіки ринок цінних паперів виступає механізмом мобілізації грошових засобів домогосподарств і фірм. Забезпечуючи відтік грошових засобів приватних осіб на інвестиційні цілі,ринок цінних паперів зрештою зменшує інфляцію і сприяє нормалізації споживання і нагромадження національного продукту.

Основні види цінних паперів.

Цінні папери – документи, що засвідчують майнові права їх власників і дають право на одержання певного доходу. Цінні папери: облігації, акції, векселі, чеки, депозитні ощадні і приватизаційні сертифікати.

Основні види цінних паперів – акції та облігації.

Акція – цінний папір, що засвідчує право його власника(акціонера корпорації) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденду.

Варто додати, що у відкритий продаж на первинному ринку не поступають акції закритих акціонерних товариств, не перепродуються вони й на фондовому ринку. На акціях і облігаціях вказується їх номінальна вартість. Проте їх продаж здійснюється на фондовому ринку за курсовою, чи біржовою, ціною (за курсом), яка може відрізнятися від номінальної під впливом попиту і пропозиції.

Покупець акцій стає співвласником капіталу підприємства – емітента й отримує частину його доходів у вигляді дивідендів. Єдина можливість для власника акцій повернути гроші, які він заплатив за них, - продати акції на ринку.

Облігація – боргове зобов’язання корпорації або держави, яке надає право на одержання позичкового процента.

Випуск і продаж облігацій є для корпорації, як і для держави, джерелом позики.

Процент по облігаціях повинен сплачуватися із прибутку корпорації,незалежно від її фінансового стану, ще до сплати податків і виплати дивідендів по акціях.

Власник облігацій є не співвласником підприємства – емітента, а його кредитором. Купівля облігацій робить емітента боржником їх покупця. Купівля облігацій, отже, є особливою формою кредитування. Підприємство – емітент зобов’язане не лише викупити облігації через певний строк, а й періодично сплачувати за них передбачений процент.

Вексель – це боргове зобов’язання платника, що видає вексель, сплатити у визначений термін зазначену суму боргу власникові векселя.

Вексель сполучає в собі властивості цінного паперу( приносить дохід у формі процента),боргового зобов’язання ( є свідченням про позику) і розрахункового засобу (є кредитними грошима).

Чек – грошовий документ, що містить письмове доручення чекодавця банку виплатити іншій особі певну суму за рахунок грошей, що знаходяться на чековому рахунку в банку. Таким чином, чек – це короткострокове боргове зобов’язання, а також форма кредитних грошей і цінний папір, що здійснює свій рух на міжбанківському ринку.

Всі інвестори – індивідуальні чи юридичні особи – намагаються досягти певних цілей, розміщуючи свої кошти у тих чи інших видах цінних паперів. При цьому інвестори переслідують наступні цілі:

• доходність вкладів, тобто одержання доходу від цінних паперів;

• безпека вкладень,

• зростання доходів, тобто максимізація доходів;

• ліквідність вкладень, тобто відносно швидкий і без втрат обмін цінних паперів на готівку.

Диверсифікація – спосіб зниження ризику серйозних втрат від вкладів інвестицій у цінні папери різного виду чи акції різних товариств.