logo
м

Тема 1. Методологічні засади статистики

Аналітичний матеріал

Статистика як суспільна наука. Статистика (від лат. status – стан, стан речей. Вживалося в значенні «політичний стан», звідси італійське слово > stato (держава) > statista (знавець держави)).

У наукову літературу слово статистика увійшло до вживання в середині XVIII століття і спочатку розумілося в сенсі «державознавство».

В даний час під статистикою розуміють:

- галузь знань, тобто спеціальна наукова дисципліна (статистична наука) і відповідно цьому учбова дисципліна у ВНЗ;

- галузь практичної діяльності, яка направлена на збір, обробку і аналіз масових даних про явища і процеси в суспільному житті;

- сукупність цифрових відомостей, які характеризують яке-небудь явище суспільному життю.

Статистика – суспільна наука, яка вивчає закономірності формування і зміни кількісних стосунків суспільних явищ, які розглядаються в безпосередньому зв'язку з їх якісним вмістом.

Об'єктом статистики є масові суспільні явища.

Предметом статистики є закономірності формування і зміни кількісних стосунків масових суспільних явищ.

Специфічною рисою статистичної науки є кількісне вивчення суспільних явищ в конкретних історичних умовах, пов'язаних з певним часом і місцевістю.

Статистична наука розробляє прийоми кількісного аналізу суспільних явищ, які в сукупності утворюють статистичну методологію, використовувану багатьма іншими науками.

У всякому статистичному дослідженні можна виділити три послідовні стадії:

  1. статистичне спостереження (збір первинного статистичного матеріалу);

  2. зведення і розробка матеріалів спостереження;

  3. аналіз отриманих звідних результатів.

На цих стадіях застосовуються специфічні методи, які утворюють статистичну методологію:

  1. Метод масових спостережень (застосовується на першій стадії статистичного дослідження);

  2. Метод групувань (застосовується на другій стадії статистичного дослідження);

  3. Методи аналізу за допомогою узагальнюючих показників:

Статистична наука складається з багатьох наукових дисциплін, але базовою є загальна теорія статистики.

Загальна теорія статистики – розділ статистичної науки, який розглядає загальні категорії, поняття, принципи і методи статистичної науки.

Її роль і значення визначається тим, що принципи, методи і показники загальної теорії статистики використовуються всіма іншими розділами статистичної науки, в яких вони знаходять конкретне заломлення, насичуються якісним вмістом тих явищ, до яких відносяться.

Історія виникнення і розвитку статистичної науки. Статистична наука виникла завдяки двом джерелам:

  1. «Політична арифметика». (Англійська школа - В.Петті, Дж. Граунт).

У 1683 році Вільям Петті (1623-1687) опублікував свої дослідження в книзі під назвою «Політична арифметика». Увага в ній приділялася численням народного багатства; доходу; чисельності і складу населення; показникам, що характеризують сільське господарство і торгівлю.

Інший англійський вчений Джон Граунт (1620-1674) на основі обробки бюлетенів про природний рух населення міста Лондона вперше відкрив деякі закономірності масових суспільних явищ і показав, як слід обробляти і аналізувати масовий первинний матеріал.

Від політичної арифметики статистична наука отримала комплексний аналіз кількісних характеристик масових явищ з метою пізнання їх закономірностей;

  1. «Державознавство» (Німецька школа – В 1746г. Г.Ахенваль вперше в Магдебурзькому університеті почав нову дисципліну «статистика», вважаючи, що вона повинна займатися описом політичного стану і пам'яток держав).

Від державознавства статистична наука отримала систему кількісного опису соціально-економічних явищ.

Подальший розвиток статистичної науки здійснювався за допомогою багатьох учених і практиків статистів. Особливо слід зазначити вклад бельгійського ученого, соціолога-позитивіста Ламбера Адольфа Жака Кетле (1796-1874), одного з творців наукової статистики.

Ж. Кетле встановив, що деякі масові суспільні явища (народжуваність, смертність, злочинність) підкоряються певним закономірностям, і застосував математичні методи до їх вивчення.