1.4 Склад і структура фінансових ресурсів підприємства

Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобовязане.

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди їх вкладено.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша -- позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється низкою причин:

для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обовязково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий субєкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання господарюючим субєктом позикових коштів на досягнення визначеної мети.

юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

у разі недосягнення поставленої мети господарюючий субєкт може просто «проїсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У разі недосягнення поставленої мети через «проїдання» позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо.

Але в окремих випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним більше використовувати власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може ефективнішим бути застосування позикового капіталу й отримання більших доходів, але проте з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Правильна фінансова політика допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

У звязку із цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів -- пасиву балансу (табл. 1.2.)

Таблиця 1.2

Оцінювання структури джерел фінансових ресурсів ПП «Молокозавод-Олком»

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками : Коефіцієнтом фінансової незалежності Кфн, (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до загального капіталу (валюти балансу ВБ):

, (1.1)

Коефіцієнтом фінансової залежності (Кфз), який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу (ПК) до загального капіталу (валюти балансу):

; (1.2)

Коефіцієнтом фінансового ризику (Кфр, плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

. (1.3)

Коефіцієнт фінансової незалежності збільшився на 15 %, а плече фінансового важеля збільшилося на 30 %, що свідчить про значний ступінь зниження ринкової стійкості сільськогосподарського підприємства.

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70 : 30; 60 : 40; 50 : 50). На нашу думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

На тих підприємствах, де коефіцієнт обертання низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підприємствах, де обертання капіталу високе, цей показник може бути більше 1.

Для сільськогосподарських підприємств та інших підприємств агропромислового комплексу, які мають сезонний характер виробничого процесу, доцільно користуватися в такий період залученими коштами.

Зростання коефіцієнта фінансової залежності й збільшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчать про більш нестійкий фінансовий стан ПП «Молокозавод-Олком», що склався на протязі пяти років.

Під час подальшого аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру власного та позикового капіталу, зясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Розглянемо фактори, які вплинули на формування власного капіталу, використовуючи дані фінансової звітності. Для цього складемо спеціальну аналітичну таблицю (табл. 1.3).

Із таблиці видно, що сума власного капіталу за пять років зменшилась на 527,9 тис. грн, або на 9,6 %. Це відбулося за рахунок зменшення деяких його складових, а саме: постійно відємного нерозподіленого прибутку на протязі трьох років.

Таблиця 1.3

Динаміка та структура власного капіталу підприємства

Найменшу питому вагу має статутний капітал: 17,73 % у 2007 році, 19,62 % у 2011 році. Інший додатковий капітал у структурі власного капіталу становив найбільшу питому вагу (2007р. - 134,23 %, 2011р. - 51,51 %).

Зросла питома вага нерозподіленого прибутку: -51,96 % - 2007р., -60,31% - 2008р. , 28,87% - 2011р..

Результати аналізу динаміки складу і структури власного капіталу заслуговують негативної оцінки.

Окремо розглядаються динаміка і структура позикових коштів, для цього доцільно складати окрему аналітичну таблицю (табл. 1.4). Перелік показників позикових коштів у подібних таблицях залежить від видів залучених коштів, які застосовує господарюючий субєкт у своїй діяльності.

Таблиця 1.4

Динаміка позикових та залучених коштів ПП «Молокозавод-Олком»

Як видно з таблиці, ПП «Молокозавод-Олком» використовує в свої діяльності поточні позикові кошти. За звітний період їх величина зросла більш як удвічі - на 1232,1 т.грн, або 197,7 %. Це відбулося за рахунок всіх їх складових, а саме: кредитів банків на 44,18 т.грн, кредиторської заборгованості за товари на 243,59 т.грн, поточних зобовязань за розрахунками на 953,2 т.грн.

Відбулися значні зміни в позикових коштах, якщо раніше більшу питому вагу займали довгострокові зобовязання, то на сьогоднішній час найбільшу питому вагу займають поточні зобовязання підприємства (2007р. -16%, 2011р. - 42%).