15.2. Виробничий цикл та його структура

Виробничий цикл – це період, під час якого матеріали (або напівфабрикати) проходять усі операції технологічного процесу і перетворюються у готовий виріб, тобто – це календарний час з моменту запуску матеріалів на першу операцію і до отримання готової продукції. Тривалість виробничого циклу розраховують для заготовок, деталей, вузлів, виробу і замовлення. Вона є одним з важливих критеріїв оптимального планування виробництва. Величина тривалості виробничого циклу за видами продукції використовується для визначення виробничої програми підприємства і його виробничих підрозділів; встановлення строків початку і завершення виробничого процесу (останній визначається договірними зобов’язаннями підприємства); розрахунку величини незакінченого виробництва, тобто кількості продукції, яка знаходиться на усіх стадіях виробничого процесу; складання графіків матеріального-технічного забезпечення і оперативно-календарного планування виробничим процесом.

Тривалість виробничого циклу виробу і окремих його складових частин залежить від ряду факторів, які можна розділити на дві групи:

• технічні фактори: рівень складності продукції; рівень прогресивності технологічних процесів, які використовуються для виготовлення продукції; рівень технічної оснащеності технологічних процесів, ступінь їх автоматизації;

• організаційні фактори: режим роботи підприємства; раціональність організації робочих місць і характер їх обслуговування; спосіб передачі виробів з операції на операцію у процесі їх виготовлення; умови праці працівників; спосіб поєднання операцій технологічного процесу.

Рис. 15.1. Склад виробничого циклу

Скорочення тривалості виробничого циклу має важливе економічне значення. Чим менша тривалість циклу, тим менші розміри незавершеного виробництва і, відповідно, оборотні кошти підприємства. Крім того, скорочення виробничого циклу за інших рівних умов, веде до збільшення обсягів виробництва продукції, а отже – до зменшення виробничих витрат.

В структурному відношенні виробничий цикл складається з робочого періоду та часу перерв у виробничому процесі (рис. 15.1). Протягом робочого часу виконуються технологічні операції та роботи підготовчо-заключного характеру, які у сукупності утворюють операційний цикл Т_оп. До робочого періоду відноситься також тривалість контрольних – Т_к, транспортних – Т_тр операцій і природних процесів – Т_пр..

Перерви, залежно від їх причин, діляться на дві групи: міжопераційні, які виникають упродовж робочих змін, і міжзмінні.

Міжопераційні перерви діляться на перерви партіонносні, чекання і комплектування. Перерви партіонності пов’язані з передачею та обробкою деталей на робочих місцях партіями, внаслідок чого кожна деталь пролежує в чеканні усієї партії перед її транспортуванням на наступну операцію. Перерви чекання зумовлені тривалістю операцій технологічного процесу. Вони виникають, коли попередня операція закінчується раніше, ніж звільняється робоче місце для виконання наступної операції. Перерви комплектування мають місце при комплектно-вузловій системі планування, коли готові деталі чи вузли повинні “пролежувати” у зв’язку з незакінченістю виготовлення інших деталей або вузлів, які входять з першими в один комплект і разом передаються на процес складання.

Міжзмінні перерви спричиняються прийнятим на підприємстві режимом роботи, який визначає річну кількість робочих днів, число робочих змін на добу, тривалість однієї зміни. До цієї категорії відносяться перерви між робочими змінами, вихідні і святкові дні, а також перерви на обід.

При визначені фактичної тривалості циклу враховуються перерви з організаційно-технічних причин, обумовлені відсутністю працівника, матеріалів, інструменту, енергії, аварійним ремонтом устаткування тощо.