15.4. Виробнича структура підприємства та цеху

Об’єднання частин виробничого процесу у просторі забезпечується виробничою структурою підприємства. Під виробничою структурою підприємства розуміють склад його виробничих структурних підрозділів, (цехів, ланок, обслуговуючих господарств виробничого призначення), їх взаємозв’язки у процесі виготовлення продукції. Виробнича структура визначається у процесі проектування нових або реконструкції діючих підприємств.

Виробнича структура підприємства залежить від наступних факторів: характеру продукції; технології її виготовлення та масштабів випуску; форм і рівня спеціалізації підприємства, його виробничих підрозділів; рівня кооперування виробництва з іншими підприємствами. Характер продукції, її конструкторсько-технологічна однорідність впливає на вибір технологічних процесів, які, у свою чергу, визначають склад та число цехів, форми їх спеціалізації, трудомісткість виготовлення продукції. Від масштабів та трудомісткості продукції залежить вид і кількість виробничих підрозділів, їх спеціалізація, рівень кооперування між собою.

Малі підприємства, зазвичай, не мають зовсім або мають мінімальну кількість виробничих підрозділів у вигляді виробничих дільниць. Середні підприємства виділяють у своєму складі цехи, при безцеховій структурі – виробничі дільниці. Великі підприємства мають у своєму складі – основні, допоміжні та обслуговуючі підрозділи. Спрощена типова виробнича структура підприємства представлена на рис. 15.4.

Залежно від рівня спеціалізації та кооперування розрізняють наступні типи підприємств: з повним технологічним циклом, які мають у своєму складі цехи усіх стадій виробництва – заготівельні, обробні, складальні; механо-складального типу – мають тільки обробні і складальні цехи; складального типу – мають лише складальні цехи; технологічної спеціалізації – мають тільки заготівельні цехи і випускають заготівки; предметної спеціалізації – мають заготівельні і обробні цехи, випускають окремі деталі, які відправляють на інші підприємства.

Основним виробничим структурним підрозділом машинобудівного підприємства є цех. Цех – адміністративно, організаційно і технологічно відокремлена (за виробничими, технологічними або функціональними ознаками) виробнича одиниця підприємства, яка спеціалізується на виготовленні продукції відповідної якості або на виконанні певних технологічно однорідних чи однакового призначення робіт. До складу цеху входять виробничі дільниці, ланки, які являють собою об’єднану за певною ознакою групу робочих місць.

Виділяють основні, допоміжні та обслуговуючі цехи і господарства.

Основні цехи виробляють основну продукцію і надають виробничі послуги, що складають виробничу програму підприємства та відповідають його профілю. Вони діляться на три групи: заготівельні, обробні і складальні. Заготівельні цехи здійснюють попереднє формоутворення деталей (пресування, холодна штамповка деталей з листового прокату тощо). До заготівельних цехів відносяться ливарні, ковальсько-штамповочні та інші. В обробних цехах виконуються механічні (токарний цех), хімічні (гальванічний цех), термічні та інші методи обробки деталей. Складальні цехи підприємств здійснюють загальне та вузлове складання виробів.

Рис. 15.4. Типова виробнича структура підприємства

Допоміжні цехи виготовляють продукцію і виконують роботи промислового характеру, які споживаються на даному підприємстві. До них відносяться: інструментальний, енергосиловий, ремонтно-механічний, експериментальний, модельний тощо.

Обслуговуючі цехи і господарства виробничого призначення виконують роботи з обслуговування основних і допоміжних цехів. Це – транспортний цех, складське господарство, служба контрольно-вимірювальної апаратури та інші.

Виробнича структура цеха – це сукупність виробничих дільниць, об’єднані за певними ознаками групи робочих місць. В основі організації цехів та дільниць лежить принцип спеціалізації. Спеціалізація цеха та виробничих дільниць може бути здійснена за видом робіт (технологічна спеціалізація) або за видом продукції (предметна спеціалізація).

Технологічна спеціалізація передбачає виконання в цеху певних технологічних процесів. До цехів з технологічною формою спеціалізації відносяться: ливарні, термічні, механічні, складальні та інші цехи. Організація за технологічним принципом характерна для цехів, що випускають заготовки, деталі, складальні одиниці і вироби з широкою та нестійкою номенклатурою продукції. Використовується переважно в цехах підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва.

Технологічна спеціалізація забезпечує високе завантаження устаткування та гнучкість виробництва при освоєнні нової продукції. Проте у цих умовах ускладнюється оперативно-виробниче планування. Збільшується тривалість виробничого циклу, відсутня належна відповідальність за якість продукції у цілому, оскільки на кожній дільниці виконуються тільки окремі операції.

Предметна спеціалізація передбачає виготовлення одного або декількох однорідних виробів, певної групи складальних одиниць або деталей з використанням різноманітних технологічних операцій. Вона характерна для цехів, що випускають однорідні вироби різних типорозмірів і в значному обсязі (цехи кузовів, моторів на автомобільних підприємствах, інструментальний цех та ін.). Якщо в цеху або дільниці має місце закінчений, замкнутий цикл виробництва виробів, то він називається предметно-замкнутим.

Предметна спеціалізація дає змогу здійснити виробництво деталі або вузла у межах цеху або дільниці, що спрощує систему планування, скорочує виробничий цикл, підвищує відповідальність виконавців за якість продукції, створює умови для організації потокового виробництва. Проте в умовах предметної спеціалізації можуть виникати проблеми з досягненням високого ступеню завантаження устаткування та додаткові витрати при переході на випуск нової продукції.

Організація дільниць визначається видом прийнятої спеціалізації. Вона включає вибір устаткування, визначення його планування у просторі. Існують наступні способи розміщення обладнання під час проектування виробничих підрозділів: за технологічною, предметною, змішаною формами спеціалізації, за точечним принципом.

Розміщення обладнання та технологічною формою спеціалізації (в іноземній літературі використовується термін – організація робіт, орієнтованих на процес) передбачає розміщення однакового обладнання, однорідних технологічних процесів в одному місці. За такого розміщення є можливість виготовляти різноманітні вироби в невеликій кількості, тому ця форма застосовується у серійному та дрібносерійному виробництві з послідовною передачею предметів праці. Наприклад, якщо технологічний процес виготовлення деталі А складається з токарної, фрезерної, шліфувальної операцій, а процес виготовлення деталі Б – з токарної, свердлильної та шліфувальної операції, то у цьому разу необхідно створити на підприємстві дільниці токарного, фрезерного, свердлильного та шліфувального обладнання. Рух деталей А, Б показано на рис. 15.5.

Така організація виробничого процесу характеризується гнучкістю але потребує значних витрат часу та коштів, використання праці висококваліфікованих робітників.

Рис. 15.5. Рух деталей за технологічною формою спеціалізації

Розміщення обладнання за предметною формою спеціалізації (в іноземній літературі використовують термін – організація робіт, орієнтованих на продукт) застосовується у масовому виробництві. Виробниче обладнання розміщується за ходом технологічного процесу. За такої організації застосовується паралельний вид руху предметів праці з операції на операцію. Рух деталей А, Б за наведеним прикладом показано на рис. 15.6.

Рис. 15.6. Рух деталей за предметною формою спеціалізації

Застосування такої форми організації виробничого процесу веде до зменшення тривалості виробничого циклу за рахунок зменшення міжопераційних перерв, незавершеного виробництва. З’являється можливість застосування малокваліфікованої праці, але знижується гнучкість виробництва.

Розміщення обладнання за змішаною формою спеціалізації (в іноземній літературі – організація робіт, орієнтованих на процеси, що повторюються), з одного боку, орієнтується на технологічну спеціалізацію виробництва, з іншого – на предметну. Така організація застосовується в умовах серійного та крупносерійного виробництва з послідовно-паралельним рухом предметів праці за операціями. Досягти цього можна створенням гнучких робочих структур. За кожною структурою закріплюється обумовлений, але достатньо різноманітний за складом набір детале-операцій. На таких дільницях виготовляються деталі схожі за конструктивно-технологічними та організаційно-плановими ознаками, застосовуються групові технології та обладнання, що може переналагоджуватися. Окремі виробничі структурні підрозділи об'єднують невелику групу обладнання, яке розміщене за предметною формою спеціалізації. В якості предмета виступає не окрема деталь, а група деталей схожих за виділеними ознаками. Схема організації такого структурного підрозділу наведена на рис. 15.7 та 15.8. Така організація створює умови для економії часу і коштів.

Рис. 15.7. Схема організації виробничого підрозділу за змішаною формою

(варіант 1)

Рис. 15.8. Схема організації виробничого підрозділу за змішаною формою

(варіант 2)

Точечна форма організації виробництва здійснюється за принципом обслуговування об'єкта, що не переміщується. Робота виконується на одному робочому місці. Навколо виробу переміщуються робітники. Така форма застосовується у разі виготовлення складних, важких, крупногабаритних виробів, наприклад, літаків, кораблів.