1.Фактори регіональної економіки та розміщення продуктивних сил.

Регіональна економіка – галузь наукових знань про економіку регіонів, що вивчає сукупність економічних і соціальних факторів і явищ, що обумовлюють формування і розвиток продуктивних сил та соціальних процесів у регіональнійсистемі країни і кожному регіоні.

Об’єкт – регіон, як частина території країни.

Предмет – виявлення законів, закономірностей та визначення принципів та факторів цілеспрямованої, просторової організації продуктивних сил.

Предмет регіональної економіки: 1.Економічна система окремого регіону; 2.Економічні зв’язки між регіонами; національна економіка як система взаємопов’язаних галузей та регіонів; 3.Розміщення продуктивних сил; 4.Регіональні аспекти світових економічних процесів.

Головні проблеми, що вирішує регіональна економіка: 1) Визначення територіальних пропорцій та співвідношень різних видів економічної діяльності. 2) Визначення територіальної структури господарства на певній території.3) Обґрунтування доцільності формування та розвитку внутрішніх та міжрегіональних економ. структур. 4)Здійснення трансформації та раціональної структуризації господарських комплексів у сучасних умовах поглиблення міжнародного поділу праці, формування ефективної моделі ринкового господарства, здатної до підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників.5) Визначення обсягів і шляхів раціонального й ефективного використання природних, науково-виробничих та людських ресурсів регіонів. 6)Забезпечення відповідних умов виробництва, побуту, відпочинку й оздоровлення населення, вирішення екологічних проблем. 7)Впровадження регіональної політики держави тощо.

Фактори - це сукупність причин, що зумовлюють розміщення об’єкта; визначаються техніко-економічними і технологічними особливостями певного виробництва.

Фактори формування економіки регіонів:1)Природні (сировинний, земельний, водний, паливний, енергетичний); 2)Екологічний; 3)Соціально-економічні (ЕГП, загально-еконмічні, суспільно-політічні, соціально демографічні).

Продуктивні сили - засоби виробництва, за допомогою яких виробляють матеріальні блага, а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Для раціонального розміщення продуктивних сил України необхідно: визначити потреби суспільного виробництва в мінераль­но-сировинних та паливно-енергетичних ресурсах з позицій збалансованості, достатньої необхідності, комплексності та екологіч­ної безпеки; розробити екологічні вимоги до охорони і раціонального використання надр у нових економічних умовах.

Фактори РПС: природно-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-еконо­мічні та техніко-економічні.

Природно-географічні фактори включають характеристику природно-кліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів.

Геополітичні фактори охоплюють: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового господарства; модель інтеграції в світовий економічний простір.

Демоекономічні фактори включають: загальну чисельність населення, його структуру, режим відтворення та територіальні особливості розміщення; чисельність трудових ресурсів, їх територіально-галузевий розподіл та якісні характеристики; чисельність робочої сили, основні форми її зайнятості, рівень зареєстрованого і прихованого безробіття; мобільність робочої сили та форми її економічного руху.

Соціально-економічні фактори охоплюють: рівень розвитку соціальної інфраструктури, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навколишнього середовища і природоохоронну діяльність; санітарно-гігієнічні умови праці.

Техніко-економічні фактори включають: основні напрями науково-технічного прогресу та конкретні форми впровадження його результатів у практику господарювання, форми суспільної організації виробництва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення продуктивних сил на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, встановлення раціональних між­галузевих та внутрігалузевих зв’язків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.