logo
regionalka

5.Соціально-економічне районування: мета, завдання, функції, види

Соціально - економічне районування – науково обґрунтований поділ країни на соціально-економічні райони для кращої територіальної організації виробництва та підвищення соціальних умов життя населення.

Чинники, що впливають на виділення районів:

– характер виробничих відносин, способів виробництва;

– геополітичне положення;

– територіальний поділ праці і спеціалізацію господарської діяльності;

– природні умови і ресурси;

– населення з його трудовими навиками, комунікаційними, етнічними, національними особливостями, відмінностями у способі життя;

– характер виробничо-технологічної взаємо-пов’язаності, інтегрованості виробництва;

– систему розселення і територіальної організації виробничої та соціальної інфраструктури та ін.

Основні риси економічного району: 1) характеризується певним ЕГП.; 2)має певний масштаб (мікрорайони, макрорайони або селикі соціально-економічні райони чи зони; 3)має історію формування.; 4)Володіє відповідним правовим статусом.; 5)Має специфічну структуру; 6)Має чітку зовнішню спеціалізацію; 6)володіє специфічним потенціалом.; 7)має певні проблеми і перспективи розвитку.

Основні цілі (мета) районування

- Науково-пізнавальні – виявлення реально існуючих геопросторових відмін у різних сферах життєдіяльності суспільства.

- Управлінсько-регулятивні – розроблення регіональної політики та її реалізація.

- Дидактичні (освітні) – у процесі викладання економічних та географічних дисциплін представляти господарство України як систему територіальних утворень.

Функції:

- політична – сприяти укріпленню стійкості держави

- Господарсько-соціальна – створювати найкращі умови для формування в країні раціональних територіальних пропорцій і розвинених ефективних регіональних комплексів господарства

- організаційна – забезпечувати керованість територіями.

Види районування:

- галузеве (районування окремих виробництв)

- комплексно галузеве (промислове, сільськогосподарське)

- міжгалузеве (металургійне, агропромислове, хімічне)

- комплексне:

- внутрішньорайонне,

- інтегральне

Галузеве економічне районування поділяє територію країни на окремі райони, виходячи з однієї певної ознаки – однієї галузі виробництва.

Інтегральне районування відображає просторову взаємодію всіх компонентів суспільно-географічних комплексів на певній території. Це районування передбачає розчленування території як цілісного природничо-соціо-економічного явища. Загальне районування охоплює природу й усе народне господарство певної країни з усіма його галузями та зв’язками.

Інтегральне районування здійснюється на двох рівнях:

– макрорівень (для України це виділення трьох економічних макрорайонів);

– мезорівень (від 5-ти до 10-ти мезорайонів).