18.1. Сутність і задачі нормування праці

Необхідною умовою організації праці і виробничих процесів на підприємстві є встановлення точних витрат часу на всі роботи, що виконуються на робочих місцях бригад, дільниць та цехів. Процес встановлення міри витрат живої праці, необхідної для виконання конкретної роботи в найбільш можливих раціональних та сприятливих організаційно-технічних виробничих умовах, називають нормуванням праці. В результаті цього процесу на кожному підприємстві створюється комплекс обґрунтованих норм по праці. Ці норми дають змогу організувати ефективну роботу працівників і устаткування, встановлювати та підтримувати необхідні пропозиції між взаємопов’язаними елементами виробництва, створити таку виробничу систему, яка б задовольняла вимоги підприємства і технологічного процесу, з одного боку, а з другого, вимоги персоналу та окремих працівників.

Один із видатних теоретиків і практиків у сфері організації праці А. Гастєв, визначаючи сутність нормування праці, підкреслював, що нормувати – це означає шукати найбільш вигідну організацію праці.

Конкретне коло першочергових задач, які вирішує нормування праці на підприємстві, можна окреслити таки чином:

• всебічний аналіз методів виконання робіт з урахуванням фізіологічних та поведінкових аспектів з метою їх оптимізації;

• розрахунок чисельності працюючих всіх категорій та кількості устаткування, необхідних для виробництва запланованих обсягів продукції;

• визначення виробничих завдань окремим працівникам та підрозділам (бригадам, дільницям);

• розрахунок продуктивності агрегатів та їх комплексів;

• встановлення тривалості виробничих циклів та розмірів партій предметів праці, періодичності їх запуску-випуску, обсягів незавершеного виробництва та інших календарно-планових нормативів оперативно-календарного планування;

• організація оплати праці, забезпечення позитивної її мотивації, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників;

• контроль за мірою праці та мірою споживання;

• калькулювання собівартості окремих видів продукції, робіт та послуг.

В цілому нормування праці не обмежується окресленим колом задач. У функцію нормування входять також безперервне підвищення якості і прогресивності діючих норм, підвищення частки технічно обґрунтованих норм, розширення сфери нормування праці за рахунок найбільш повного охоплення нормуванням робітників і управлінського персоналу, своєчасна заміна та перегляд норм по праці.

З метою вирішення всього переліченого комплексу взаємопов’язаних задач на підприємствах в залежності від ступеню централізації управлінських функцій та прийнятої системи розділення конкретних робіт по нормуванню праці створюється один загальний відділ (бюро) організації праці та заробітної плати, а іноді ще й окремі підрозділи (бюро, групи) в цехах та службах. На частині підприємств машино- та приладобудування виправдовує себе підхід, коли процесом розробки, перегляду та впровадженню норм праці основних технологічних працівників опікуються технологи відповідних структурних підрозділів (відділів головного технолога, металурга, хіміка, зварювальника та ін.), а централізованому підрозділу організації праці та заробітної плати делегують функцію нормування праці обслуговуючих робітників та управлінського персоналу, а також організації та оплати праці всіх категорій працюючих.

На ефективно працюючих підприємствах нормами часу охоплюються всі основні технологічні процеси, роботи і операції та більшість обслуговуючих.