20. Передумови формування ринкового господарства.

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:

•    звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи за грошову плату;

•     концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

•      наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталіст виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.

Основн джерелами нагромадження капіталів стали:

•   зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном

•      система протекціонізму, державні позики, податки;

•      пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

•       організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

•     нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал — це цінність, що зростає, його нагромадження починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

Голов причиною переродж феод відносин у ринкові виступила неадекватність форм організації феод господарства умовам його відтворення й подальшого розвитку суспільства. У надрах феод суспільства відбувалася еволюція господарського розвитку в напрямі поступового витіснення натуральної форми господар­ства товарною. Криза натур системи господарства була по­чатком становлення господарства ринкового типу.

Розклад феод господ-ва був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства, формування великих капіталів, перетворення феод земельної власно­сті на об'єкт купівлі-продажу, викорис найманої робочої сили, посилення майнової та соц диференціації тощо.

У країнах Зах Європи початок переходу від феод до капітал господарства поклали зміни у сфері матер виробництва, стані та характері розвитку продукт сил, а також розширення внутріш і зовніш ринку, що сформув. на межі XV і XVI ст.

Поява міськ ремісників привела до зрост продуктивн праці та якості товарів, а також до жвавого товарообміну між го­родянами та селянами.

Зростання продуктивн праці у с/г, збільшення обсягів виробництва с/г сир-ни і прод-ства, які спостерігалися від XII ст, відокрем­л ремесла від землеробства, що відбулося під впливом об'єктивного процесу сусп розподілу праці.

Ha фоні розпаду феодалізму виявляються зміни в міській соц структурі. 3 розвитком товарно-грошов відносин найзаможнішими мешканцями міст стають купці, власники ремісни­чих майстерень, домовласники, лихварі, представники духовен­ства.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало перехо­дити у стадію товарного виробництвава — ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а вироби продавати торгов­цям. Формами організац такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура.

21. Історичні передумови виникнення, сутність і етапи еволюції меркантилізму.

Епоха меркантилізму охопила тривалий історичний період (XV – XVII ст.), пов’язаний з великими географічними відкриттями, процесами первісного нагромадження капіталу у країнах Зх. Європи, переходом до «високого» Відродження та Просвітництва. У цей період в економіці провідних європейських країн натурально-феодальна господарська система почала поступатися місцем ринково-підприємницьким економічним відносинам. Зростання товарообігу, розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі потребували великої кількості готівки, що спричинило загострення проблеми «нестачі грошей».

Найбільшого розквіту меркантилізм набув в Англії. Одним із представників раннього меркантилізму був В. Стаффорд, який закликав до розвитку національної промисловості. Розвиваючи концепцію грошового балансу, спрямовану на активне регулювання грошового обігу, Стаффорд наголошував на необхідності заборони вивезення золота та срібла з країни. Виступаючи за державну регламентацію торгівлі. Також значну увагу меркантилісти приділяли державному опікуванню вітчизняної торгівлі, наголошуючи на тому, що набагато доцільніше за одні й ті самі товари платити своїм співвітчизникам, ніж іноземцям. У Франції ж система протекціоністських заходів уряду Кольбера була спрямована на мінімізацію імпорту товарів, активне державне сприяння розвитку вітчизняної промисловості. За рахунок держави у Франції розширювалась мережа мануфактур. Ж.Кольбер заохочував розвиток королівської мануфактури промисловості,створення колоніальних компаній з метою розгортання зовнішньоторгівельної діяльності. Він запровадив протекціоністський митний тариф, здійснив заходи з уніфікації тарифів та укрупнення внутрішніх митних областей.

Керівним принципом Меркантилізму був арістотелівський поділ господарства на економіку і хрематистику із засудженням останньої . У центрі уваги  опинясться саме хрематистика — «породження» грошей грошима. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. Економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як едину, цілісну, наукову теорію. Те, що пізніше отримало загальну назву меркантилізму, сукупністю особистих поглядів різних людей, а також сукупністю практичних господарських заходів.

 Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення.

1.    багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.

2.    виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

3.    безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.

4.    сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі:

Г — Г'

5.     Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.

6.     треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати .

Теорія меркантилізму пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній меркантилізм (монетарний) і розвинутий меркантилізм (мануфактурний) . Ранній меркантилізм грунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. (політика зменшення імпорту).

У другій половині ХУІ ст. система монетарного меркантилізму змінюеться системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у ХУІІ ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкрегьсн у Франції, Антоніо Серра в Італії. Для цієї системи характерною е теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. 3 ціею метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт. На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів.

Ранні меркантилісти вважали, що будь-яка купівля зменшуе їхню кількість, а будь-який продаж — збільшуе. Пізні ж меркантилісти розуміли, що гроші «породжують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.

Класична політична економія — один із наукових на­прямів світової економічної думки другої половини XVII — першої половини XIX ст.