Вирівнювання Мф і Мн

1. При золотих грошах вирівнювання здійснювалося автоматично. За нерівності М_Ф > М_Н зайві суми грошей вилучалися з обігу і спрямовувалися у скарби. За нерівності М_Ф < М_Н, коли в обігу відчувався брак грошей, а мінова вартість золота зростала, золото зі скарбів спрямовувалося в обіг доти, доки не досягалося рівняння М_Ф = М_Н.

2. Зі скасуванням золотого стандарту зміна величини М_ф набуває тенденції випереджаючого зростання порівняно з М_н, оскільки випуск грошей без внутрішньої субстанціональної вартості дає значний дохід емітенту, хто б ним не був – державна казна, центральні чи комерційні банки. Це провокує бажання збільшувати пропозицію грошей за межі М_Н.

2а) Якщо сферу обігу обслуговують паперові гроші, порушення закону (М_Ф > М_Н) стає хронічним, оскільки держава випускає їх відповідно до своїх потреб, а не потреб обігу. Через це поступове знецінення грошей, розладнання їх обігу набувають постійного характеру. Досягнення рівності між М_Ф і М_Н за таких умов можливе тільки шляхом підвищення цін на товари і послуги, внаслідок чого М_Н збільшується до фактично наявної маси грошей в обігу.

2б) При обслуговуванні обігу кредитними грошима розширюються можливості для вирівнювання М_Ф і М_Н зі збереженням сталості грошей. Вже під час випуску банківських грошей створюються передумови для вилучення їх з обігу і підтримання грошової маси в обігу на об'єктивно необхідному рівні. Розширенням кредитування М_Ф можна збільшити, оскільки обсяг виданих позичок певний час перевищуватиме обсяг погашених, а обмеженням кредитування – зменшити.