logo search
EK_pratsy_shpora

79. Сутнiсть, змiст, завдання I значення органiзацii працi

Органiзацiя працi— це спосiб поeднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соцiально-економiчних результатiв. Органiзацiя працi e об'eктивною необхiднiстю i невiд'eмною скла­довою трудовоi дiяльностi людини. Вона маe сприяти вдосконален­ню всiх процесiв працi, виробничих структур для досягнення най­вищоi ефективностi суспiльного виробництва. В умовах ринковоi економiки на всiх рiвнях управлiння можна видiлити економiчнi та соцiально-психологiчнi завдання щодо по­лiпшення органiзацii працi.

Економiчнi завдання передбачають досягнення максимальноi еко­номii живоi та уречевленоi працi, пiдвищення продуктивностi, зни­ження витрат у процесi виробництва продукцii i надання послуг на­лежноi якостi. Соцiально-психологiчнi завдання передбачають створення таких умов працi, якi б забезпечували високий рiвень працездатностi зай­нятих у виробництвi. Крiм того, працiвники мають одержувати за­доволення вiд роботи, яку виконують. Вперше наукова теорiя працi знайшла вiдображення в тейло­ризмi (понад 100 рокiв тому), i подальший ii розвиток полягав у переходi до концепцiй «збагачення працi», «автономних груп», «гуманiзацii працi», якi потiм продовжили свiй розвиток у складi бiльш широких економiко-соцiологiчних i полiтико-iдеологiчних теорiй «демократii в промисловостi», «соцiальноi iнтеграцii» та iн.