logo
EK_pratsy_shpora

28. Взаeмодiя I спiвробiтництво сторiн, суб’eктiв I органiв, що представляють iнтереси держави, роботодавцiв I найманих працiвникiв, як як основа мех. Ф-ня системи ств.

Суб’eктами СТВ e: 1) наймвнi працiвники; 2) роботодавцi; 3) держава.

Найманий працiвник – це громадянин, який укладаe договiр з роботодавцем. Цей договiр найму може бути усний або письмовий, але в кожному випадку вiн визначаe соц.-тр. умови. В реальностi найманий працiвник як суб’eкт СТВ може виступати як iндивiд або певна група працiвникiв. Основою групових та iндивiдуальних вiдмiнностей виступають вiк, стать, стан здоров’я, рiвень освiти та професiйна, посадова, галузева належнiсть.Соц.-тр. вiдн. Припускаютьiснування iнститутiв, якi виступають вiд iменi найманих працiвникiв i захищають iхнi iнтереси (профспiлки). Роботодавець- людина, яка працюe самостiйно та наймаe для роботи одного або декiлькох осiб. Згiдно мiжнародноi класифiкацii роботодавець e власником засобiв виробництва. Держава як суб’eкт СТВ найчастiше виконуюe такi функцii: 1) законодавець; 2)захисник прав; 3) регулювальник. Ступiнь реалiзацii ожноi iз цих функцiй держави, характер iх поeднання в кожний конкретний момент часу визначаeться полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави. Соцiальне партнерство являe собою такий тип i систему вiдносин мiж роботодавцями та працiвниками, за якого в межах соцiального миру забезпечуeться узгодження iхнiх соц.-тр. вiдносин. Взаeмдiя i спiвробiтництво сторiн здiйснюeться на тристороннiй (трипартизм) спiвпрацi спiлки пiдприeмцiв, тобто роботодавцiв, профспiлок та органiв державноi влади. Для ефективного спiвробiтництва необхiдне чiтке визначеня iнтересiв кожноi з трьох основних соцiальних сил суспiльства, розумний розподiл ролей i вiдповiдальностi за визначення i реалiзацiю спiльноi соц.-ек. полiтики.