80. Принципи органiзацii працi

Економiка працi вивчаe трудову дiяльнiсть людини з метою забезпечення умов ii високоi ефективностi, результативностi. Для того, щоб трудова дiяльнiсть людей була рацiональною та ефективною вона повинна бути належним чином органiзована.

На макроекономiчному рiвнi створення передумов ефективного функцiонування працi здiйснюeться у межах суспiльноi органiзацii працi. На мiкрорiвнi - в рамках органiзацii працi на пiдприeмствах (органiзацiях, фiрмах тощо).

Облiк ресурсiв працi маe важливе значення, бо даe змогу оцiнити за рахунок яких чинникiв здiйснюeться зростання суспiльного багатства.

Використання ресурсiв працi здiйснюeться в системi органiзацii працi в суспiльствi та на пiдприeмствi.

Органiзацiя працi в суспiльствi – це зумовлена економiчним устроeм та законодавчого регулюeма загальнодержавна система використання працi в суспiльствi. У функцiональному аспектi органiзацiя працi в суспiльствi – це система управлiння працею, яка встановлена в суспiльствi.

81. Основнi напрями органiзацii працi на пiдприeмствi. 1. Органiзацiя працi на пiдприeмствi охоплюe такi основнi на­прями:

подiл i кооперацiя працi, що передбачають науково обгрунтова­ний розподiл працiвникiв за певними трудовими функцiями, робо­чими мiсцями, а також об'eднання працiвникiв у виробничi колек­тиви;

2. органiзацiя i обслуговування робочих мiсць, що сприяють рацiо­нальному використанню робочого часу;

3. нормування працi, що передбачаe визначення норм затрат працi виробництво продукцii i надання послуг як основу для органiзацii працi i визначення ефективностi виробництва;

4. органiзацiя пiдбору персоналу та його розвиток, тобто — планування персоналу, профорieнтацiя i профвiдбiр, наймання персоналу, пiдвищення його квалiфiкацii, планування кар'eри тощо;

5. оптимiзацiя режимiв працi i вiдпочинку, встановлення найбiльш рацiонального чергування часу роботи та вiдпочинку протягом робочоi змiни, тижня, мiсяця. Вiдпочинок, його змiст i тривалiсть максимально сприяти досягненню високоi працездатностi протягом робочого часу;

6. рацiоналiзацiя трудових процесiв, прийомiв i методiв працi на основi узагальнення прогресивного досвiду. Рацiональним вважаeться такий спосiб роботи, який забезпечуe мiнiмальнi затрати часу;

7. полiпшення умов працi, що передбачаe зведення до мiнiмуму шкiдливостi виробництва, важких фiзичних, психологiчних навантажень, а також формування системи охорони i безпеки працi;

8. змiцнення дисциплiни працi, пiдвищення творчоi активностi працiвникiв;

9. мотивацiя й оплата працi.