logo search
Документ-ЕА (л) Microsoft Word

8.2. Основні напрямки аналізу балансу. Вплив інфляції на валюту балансу

Загальні положення. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим Міністерством фінансів України від 30 липня 1999 р., застосовується нова форма балансу згідно з П(С)БО № 2, яку приведено в повну відповідність із міжнародними стандартами. Сутність кожної статті балансу розглядається в спеціальних журналах, присвячених обліку (див., напр.: «Бухгалтерській облік і аудит» 1999 р., № 7—8, та ін.).

Баланс — це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які мають змогу вибирати правильне рішення щодо проведення перевірок, виявлення слабких місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності клієнта. І нарешті, аналітики для аналізу фінансового стану підприємства використовують передовсім дані балансу. Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість:

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: «Яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?», але відповідь на значно важливіше запитання: «Чому саме склався такий стан?» можна одержати, тільки користуючись методами еко­номічного аналізу фінансового стану.

Аналіз балансу відповідно до П(С)БО № 2. Новий баланс можна характеризувати як побудований за принципом нетто-балансу — основні засоби та матеріальні активи враховуються за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість — за відрахуванням резерву сумнівних боргів; запаси — за відрахуванням недостач, уцінок, знижок; власний капітал — за фактично вкладеною сумою з відрахуванням непокритих збитків.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об’єк­тивний аналіз, а з другого — є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (ф.1) починається з експрес-аналізу, метою яко­го є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і ди­наміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу проводить­ся в кілька етапів:

  1. підготовчий;

  2. попередній огляд бухгалтерської звітності;

  3. читання балансу.

Мета першого етапу — переконатися в тому, що баланс готовий до читання. Для цього проводиться проста рахункова перевірка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс.

Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в динаміці за допомогою персональних комп’ютерів. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан підприємства. Це можуть бути:

Залежно від цілей аналізу фінансового стану можна одержати (за допомогою комп’ютерів) і цілу низку інших аналітичних таблиць (деякі з них подано далі в тексті).

На другому етапі необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства.

Основний етап в експрес-аналізі — третій, тобто читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок кое­фіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Під час читання балансу з’ясовують:

Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітній і попередній періоди. Таке порівняння уможливлює визначення загального спрямування зміни балансу. Коли валюта балансу збільшується — це оцінюється позитивно, зменшується — негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства. Але при цьому необхідно враховувати фактор інфляції. Зменшення валюти балансу означає спад у господарській діяльності підприємства (зниження попиту на продукцію, брак сировини, матеріалів тощо). Треба зазначити, що валюта балансу відображає орієнтовну оцінку суми коштів, які є в розпорядженні підприємства. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад у разі ліквідації підприємства. Поточна «ціна» активів залежить від ринкової кон’юн­ктури і може відхилятися в будь-який бік від звітної, особливо в період інфляції.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації про­дукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршання використання засобів підприємства. Для розрахунку темпів зростання використовуються звіти про виробництво продукції, про прибутки і збитки, складений баланс.

Дані ф. 1 та ф. 2 дають можливість під час читання балансу порівнювати їх із даними попередніх періодів, з аналогічними показниками других підприємств, а також із загальновживаними, стандартними значеннями показників: прибутку, випущеної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 гривню, середньорічної (квартальної) вартості майна. У державах ринкової економіки ці показники використовуються для характеристики ділової активності керівництва підприємства. Для зарубіжних підприємств ці показники розробляються фінансовими, податковими службами, а також різними підприємницькими союзами та фірмами. У СНД такі показники поки що розробляються тільки на замовлення підприємств і відомств.

Отже, розглянуту методику загальної оцінки валюти балансу можна доповнити розрахунком коефіцієнтів приросту валюти балансу, коефіцієнтів виручки від реалізації продукції, коефіцієнтів приросту прибутку від реалізації, прибутку від інших видів діяльності підприємства. Ці коефіцієнти також дають змогу зробити загальну оцінку фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт (Кб) приросту майна розраховується з формули:

,

де Б1, Б0 — середня величина майна за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт (Кv) приросту виручки від реалізації продукції роз­раховується:

,

де V1, V0 — виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

Аналогічно розраховуються коефіцієнти приросту прибутку від реалізації і приросту прибутку від інших видів діяльності.

Якщо коефіцієнт приросту виручки від реалізації (прибутку від реалізації та інших видів діяльності) буде вищим за коефіцієнт приросту майна, то це свідчить про поліпшення ситуації з коштами на підприємстві проти попереднього звітного періоду, і навпаки.

Насамкінець, крім зміни валюти балансу в цілому, необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто про­вести горизонтальний та вертикальний аналізи балансу (табл. 8.1).

Таблиця 8.1