logo
Документ-ЕА (л) Microsoft Word

Дані для аналізу продуктивності праці

Показник

Умовні позначення

Минулий період

Звітний період

Відхилення від плану (±)

за планом

фактично

абсол.

 %

1

Товарна продукція, тис. грн

ТП

8000

8400

8500

+100

+1,19

2

Чисельність працівників, осіб

ЧП

1400

1390

1340

–50

–3,6

3

з них робітників

ЧР

1010

1000

958

–42

–4,2

Питома вага робітників у загальній чисельності працівників, %

ПВр

72,1

71,94

71,49

–0,45

–0,63

Кількість відпрацьованих робітниками: людино-днів, тис.

ЛДр

221,19

219,00

201,18

–17,82

–8,14

людино-годин, тис.

ЛГр

1747

1752

1529

–223

–12,73

5

Кількість днів, відпрацьованих одним робітником: (ряд. 4а : ряд. 3)

Д

219

219

210

–9

–4,11

6

Середня тривалість робочого дня [(ряд. 4б : : ряд. 4а  1000)], год.

Тс

7,90

8,0

7,6

–0,4

–5

7

Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (ряд. 4б : ряд. 3)  1000]

Гс

1730

1752

1596

–156

–8,9

8

Середня продуктивність праці одного працівника (ряд. 1 : ряд. 2), грн

РВп

5714,3

6043,2

6343,2

+300

+5,0

9

Середня продуктивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 3), грн

РВр

7921

8400

8872

+472

+5,6

10

Середньоденна продук­тивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 4а), грн

ДВр

36,17

38,4

42,25

3,85

+10,02

Закінчення табл. 13.2

Показник

Умовні позначення

Минулий період

Звітний період

Відхилення від плану (±)

за планом

фактично

абсол.

 %

11

Середньогодинна продуктивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 4б), грн

ГВр

4,578

4,794

5,559

+0,765

+16,0

12

Витрати людино-годин на виробництво 1 тис. грн продукції

ТМ

218,42

208,57

179,88

–28,69

–13,76

13

Економія часу за рахунок впровадження нової техніки, технології, організації праці, тис. люд.-год.

ЛГе

48,1

–48,1

14

Невиробничі витрати часу, тис. люд.-год.

ЛГн

100,0

100,0

15

Зміни вартості товарної продукції в результаті структурних змін, тис. грн

ТП

190

+190

Аналіз також показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника в 0,6 % (5,6 – 5,0) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на 0,45 % (71,49 – 71,94).

Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у звітному періоді та середньогодинної продуктивності праці одного робітника в 4,42 % (10,02 – 5,6) виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які становили 9 днів, або 4,11 % на кожного робітника.

Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середньогодинної і середньоденної продуктивності праці в 5,99 % (16,01 – 10,02) пов’язано з наявністю внутрізмінних втрат робочого часу, які становили 0,4 години (7,6 – 8) за кожну зміну на одного робітника.

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого (ПОД). Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів: РВп = ПВр · Д · Т · ГВр.

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого (ПОД) проводиться ме­тодом абсолютних різниць:

  1. Зміна питомої ваги робітників у складі ПОД:

ΔРВп = [ΔПВр · РВр] : 100, тобто (–0,45) · 8400 : 100 = –37 грн

  1. Зміна середнього виробітку одного робітника:

ΔРВп = [ΔРВр · РВр] : 100, тобто 472 · 71,49 : 100 = +337 грн

Усього + 300 грн

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку (ΔРВр):

ΔРВр = ΔД · Тпл · ГВр.пл, тобто (–9) · 8 · 4,794 = –345 грн;

ΔРВр = ΔТ · Дф · ГВр.пл, тобто (–0,4) · 210 · 4,794 = –403 грн

ΔРВр = ΔГВр.· Дф · Тф, тобто 0,765 · 210 · 7,6 = + 1220 грн

Усього + 472 грн

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 300 грн (6343,2 – 6043,2). Він збільшився за рахунок зростання середньогодинного виробітку одного робітника на 1220 грн. Негативно вплинули понадпланові цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу. У результаті середньогодинний виробіток одного робітника зменшився відповідно на 345 і 403 грн.

Резервами зростання середнього виробітку одного робітника є подолання двох названих негативних факторів, що становлять у загальній сумі 748 грн, або 8,9 % [(748 : 8400)  100] планового виробітку.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, — середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов’язаних із трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв’язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов’язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г. В. Савицькою. Для визначення впливу цих факторів на середньогодинну продуктивність праці необхідно розрахувати три умовні показники методом ланцюгових підстановок.

Для розрахунку першого необхідно фактичний обсяг товарної продукції скоригувати на величину структурних змін (ΔТПстр) і кооперованих поставок (ΔТПкп), а величину відпрацьованого часу — на непродуктивні затрати часу (ЛГн) і планову економію часу від впровадження НТП (ЛГе), ураховуючи, що розрахунки мають бути порівнянними з плановими і виконуватися з урахуванням планової структури, планового технічного рівня та фактично відпрацьованого часу:

ГВ1 = (ТПф ± ТПстр) : (ЛГр.ф – ЛГн ± ЛГе);

(8500 – 190) : (1529 – 100 + 48,1) = +5,626 грн.

Порівнюючи одержаний результат з плановим, установлюємо зміну середньогодинної продуктивності одного робітника за рахунок інтенсивності праці (ГВінт) у зв’язку з поліпшенням організації виробництва: ГВінт = 5,626 – 4,794 = +0,838 грн.

Алгоритм розрахунку другого умовного показника буде таким:

ГВ2 = (ТПф ± ΔТПстр) : (ЛГр.ф – ЛГн);

(8500 – 190) : (1529 – 100) = +5,815 грн.

Різниця між другим і першим умовними показниками — це результат зміни середньогодинного виробітку за рахунок надпланової економії часу (ГВе) у зв’язку з впровадженням заходів НТП.

ГВе = 5,815 – 5,626 = + 0,189 грн.

Алгоритм розрахунку третього умовного показника відрізняється від другого лише браком коригування на непродуктивні витрати часу, тобто ГВ3 = (ТПФ ± ΔТПстр) : ЛГр.ф;

(8500 – 190) : 1529 = + 5,435 грн.

Якщо відняти від значення третього умовного показника значення другого, то одержимо вплив непродуктивних витрат часу (ГВн) на рівень середньогодинної продуктивності праці одного робітника: ГВн = 5,435 – 5,815 = – 0,380 грн.

Порівнюючи третій умовний показник із фактичним, визначимо зміну середньогодинної продуктивності праці за рахунок структурних зрушень (ГВстр): ГВстр = 5,559 – 5,435 = + 0,124 грн.

На закінчення аналізу підрахуємо вплив усіх названих факторів на середньогодинну продуктивність праці одного робітника:

0,832 + 0,189 – 0,380 + 0,124 = + 0,765 грн.

Аналіз годинної продуктивності праці показав, що на її величину негативно вплинули непродуктивні витрати часу, а всі інші фактори вплинули позитивно. Середньогодинна продуктивність праці одного робітника зросла на 0,765 грн. Це дало можливість підприємству за звітний період додатково виготовити продукції на 1170 тис. грн [(0,765 · 210 · 7,6 · 958) : 1000].

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

  1. Зміна кількості робітників: ΔТП = ΔЧР · Дпл · Тпл · ГВр.пл, тобто [(–42) · 210 · 8 · 4,794] : 1000 = –353 тис. грн.

  2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів: ΔТП = = ΔД · ЧРф · Тпл · ГВр.пл, тобто [(–9) · 958 · 8 · 4,794] : 1000 = –331 тис. грн.

  3. Зміна тривалості робочого дня: ΔТП = ΔТ · ЧРф · Дф · ГВр.пл, тобто [(–0,4) · 958 · 210 · 4,794] : 1000= –386 тис. грн.

  4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника: ΔТП = = ΔГВр · Дф · Тф · ЧРф, тобто

(0,765 · 958 · 210 · 7,6) : 1000 = +1170 тис. грн.

Усього +100 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинули три перші фактори, а за рахунок збільшення середньогодинного виробітку одного робітника обсяг товарної продукції мав би збільшитися на 1170 тис. грн. Але вплив зміни чисель­ності, внутрішньозмінних і цілоденних втрат робочого часу зменшив цей показник до 1070 тис. грн (1170 – 1070 = 100 тис. грн).

Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов’язково враховувати можливості зростання рівня показників, пов’язаних із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.

Однак зростання продуктивності праці слід відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації), що є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і соціальної справедливості праці. Зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій, що передбачає вихідну оцінку обґрунтованості завдань зростання її продуктивності.