logo search
чПоРа Політка

58. Натуральна форма організації виробництва. Характеристика натурального господарства.

Натуральне ви­робництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямо­вано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є еко­номічна замкнутість.

В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки:

1) господарська одиниця не бере участі в суспільному поділі праці, хоча останнє може мати певний ступінь розвитку і викорис­товується більшою чи меншою кількістю інших господарських одиниць. До розкладу первіснообщинного ладу і виникнення пер­шого великого поділу суспільної праці натуральне господарство було абсолютною формою його організації в суспільстві (общині);

2) кожне натуральне господарство намагається виробляти не­обхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його сім'ї. Цей фонд виступає засобом людей до життя, відтворення їх;

3) засоби виробництва виробляються безпосередньо в госпо­дарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпече­ний не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві.

Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.

Домашня промисловість являє собою виробництво в сільсь­кому господарстві готових продуктів для особистого і виробни­чого споживання. Виготовляються вони із сировини, яка добува­ється чи виробляється в цьому ж господарстві. Домашні промисли є неоохідною складовою натурального господарства. Вар­то мати на увазі, що домашня промисловість виникла в епоху первіснообщинного ладу, у більшості народів на стадії неоліту, коли формувались галузі землеробства і тваринництва. Домашня промисловість охоплювала такі виробництва, як ковальське, гон­чарне, ткацьке, столярне. Великого значення набули переробка в межах господарства продукції землеробства і тваринництва, ви­готовлення взуття, одягу, предметів хатнього вжитку. Найбільш ранніми й універсальними видами домашньої промисловості бу­ли: обробка дерева, шкір, войлока, плетіння корзин, вірьовок, ви­готовлення засобів риболовства, примітивних сільськогосподар­ських знарядь.

Домашня промисловість була складовою економіки докапіталіс­тичних економічних формацій, особливо феодальної. Суспільство, в якому панувало натуральне господарство, складалося з маси розріз­нених і роз'єднаних, досить однорідних господарських одиниць, кож­на з яких являла собою відособлений, замкнений світ: патріархальне господарство, примітивна сільська община, феодальний маєток.

Історичне значення натурального господарства полягає в то­му, що:

1) воно є історично першим типом господарської діяльності людей;

2) з'явилися перші галузі господарства: землеробство і тва-(ринництво;

3) на базі домашньої промисловості створювались умови для ^виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для ново­го великого поділу суспільної праці;

4) людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої про­мисловості;

5) розширене застосування примітивних засобів праці і посту­пове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі

натуральних господарств.

Історичні межі натуральної форми організації виробництва.

Історично кінцевою межею натурального виробництва як єдиної і абсолютної форми є перший суспільний поділ праці. Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодаль­ний спосіб виробництва. А взагалі, елементи натурального вироб­ництва завжди зберігаються там, де є селянське господарство. Саме в селянських господарствах зберігається і домашня промисловість.