logo
чПоРа Політка

74. Суперечності одержавленої адміністративно командної економіки, як причина розкладу соціалістичної системи.

На межі 80—90-х років майже в усіх соціалістичних країнах змінився політичний устрій. Для суспільних сил, що при­йшли до влади, постало завдання проведення глибоких економі­чних реформ. Суть їх полягала у трансформації адміністративно-командних національних економік у ринкові. сімдесят років у Радянському Союзі сформувалась і функціонувала адміністративно-командна економіка. Ця система базу- валась на засадах марксистських ідей соціа­лізму як першої фази комунізму. К. Маркс та його послідовники вважали, що капіталістична система на пе­вному етапі перестає бути прогресивною, тобто втрачає внутріш­ні стимули для подальшого розвитку. Головну причину вони вба­чали у приватній власності, яка зумовлює стихійний розвиток виробництва, загострює суперечності між працею і капіталом, породжує періодичні економічні кризи тощо. Оскільки все це не сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва, то на зміну капіталізму має прийти новий економічний лад — на їх думку, соціалізм. Соціалістичне виробництво, за Марксом, має грунтуватись на суспільній власності на засоби виробництва, централізованому плануванні, розподілі за кількістю та якістю праці та різнобічному розвитку людини. У такому суспільстві не буде експлуатації людини людиною, пануватиме соціальна спра­ведливість. Соціалістична теорія доводила, що соціалізм, який прийде на зміну капіталізму, позбудеться соціально-економічних недоліків та антагонізмів останнього. Але з часом, особливо у 70—80-х роках, динаміка прогресу іс­тотно уповільнилася: зменшилися темпи економічного зростан­ня; стало відчутним відставання від розвинутих країн у рівні та якості життя людей; посилювались деформації всього відтворювального процесу в суспільстві.

Основні причини негативних соціально-економічних явищ були очевидними. Вони крилися в самій адміністративно-командній сис­темі: тотальному одержавленні власності на засоби та умови вироб­ництва, абсолютизації централізованого планування, обмеженні то­варно-грошових відносин і витратному ціноутворенні, наявності елементів зрівнялівки в оплаті праці, глибоких диспропорціях сус­пільного виробництва і хронічному дефіциті, пануванні бюрократи­зованих відносин і залежності економіки від ідеології та політики.

Таким чином, адміністративно-командна система містила «ту­гий Гордіїв вузол» соціально-економічних суперечностей, які суттєво гальмували зростання ефективності всього суспільного виробництва. Найбільш загальні та очевидні з них такі. Це супе­речність, по-перше, між формально загальнонародною власністю і реальним правом розпорядження нею партійно-державним апа­ратом. По-друге, між необхідністю своєчасного і повного задово­лення платоспроможних потреб виробників і споживачів, з одно­го боку, та централізованим розподілом (виділенням фондів) ресурсів та благ — з іншого. По-третє, між необхідністю госпо­дарювання на підставі не лише прямого, а й зворотного зв'язку та політично-волюнтаристським підходом до розв'язання економічних проблем. По-четверте, між нагальною проблемою стимулювати високоякісну працю та переважно зрів­няльним розподілом благ за її результатами. Розв'язання всього комплексу суперечностей об'єктивно потребує переходу до ін­шої, нової системи господарювання.