logo search
зфн / ЕКОНОМ_ФИН_ПИДПР / ФИНАНСЫ_ПРЕДПРИЯТ / spory_finansu_predpr / Теория

63. Метод прямого розрахунку оборотних коштів для створення виробничих запасів. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і по готовій продукції.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечен­ня безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули: Н=О.N

де Н — норматив оборотних коштів; О — одноденні витрати сиро­вини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.); N— норма оборотних коштів (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напів­фабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що спожи­вається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується ді­ленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покуп­них напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матері­алів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантій­ний (страховий) запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебу­вання вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення ван­тажовід-правником і обробки банками за місцем знаходження поста­чальника і споживача.

Підготовчий запас — це час для прийняття, розвантаження, сор­тування, складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), як­що вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма тех­нологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кож­ного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас — норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточ­ний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або ви­ходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов поста­чання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий за­пас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу.

Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується множенням норми на величину одноденного їх ви­трачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для техноло­гічних цілей, так і для господарських потреб виробництва. Розраховуючи одноденне витрачання за статтею «Паливо», із кошторису витрат на виробництво необхідно виключити вартість газового палива і додати витрати палива у непромислових господар­ствах, якщо ці витрати не були враховані в кошторисі витрат на ос­новне виробництво.

Норматив оборотних коштів щодо тари визначається мно­женням норми, вираженої в гривнях, на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.

Норма оборотних коштів на тару визначається в гривнях на 1000 грн. товарної продукції (діленням потреби в оборотних коштах на тару в плановому році на товарну продукцію в цінах реалізації).

Норматив на запасні частини для ремонтів машин, устатку­вання і транспортних засобів визначається з урахуванням їхньої вартості за початковою оцінкою і норми оборотних коштів.

На тих підприємствах, де вкладення оборотних коштів у запасні частини незначні, а прямий підрахунок перехідних залишків їх утруднений, норматив оборотних коштів на запасні частини може бути розрахований укрупненим методом (виходячи із даних про за­лишки запасних частин для ремонтів і вартості діючого виробничо­го, силового обладнання і транспортних засобів). Для цього необ­хідно визначити середньорічні залишки запасних частин за виклю­ченням зайвих, непотрібних, віднесених до недіючого обладнання за звітний рік. Далі розраховують середню вартість діючого вироб­ничого, силового обладнання і транспортних засобів, виходячи із даних про їхню вартість на початок і кінець звітного року. Потім ви­значають вартість запасних частин на 1000 гривень діючого облад­нання діленням вартості середньорічних фактичних залишків запас­них частин на середню вартість виробничого, силового обладнання і транспортних засобів.

Розрахована норма оборотних коштів береться за основу розра­хунку нормативу оборотних коштів на запасні частини на плановий рік. Ця норма може коригуватися з урахуванням продовження стро­ків міжремонтних періодів у запланованому році.

Норматив оборотних коштів на запасні частини в планованому ро­ці визначається множенням середньорічної вартості виробничого, си­лового обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на скориговану норму оборотних коштів на запасні частини.

Норматив для міиюцінних ти швидкозношуваних предметів залежить від складу цієї статті.

Норматив оборотних коштів для малоцінних і швидкозношува­них предметів визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: малоцінний і швидко­зношуваний господарський інвентар; спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змінне обладнання: виробнича тара.

Потреби в оборотних коштах для кожної групи розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації.У зв'язку з тим, що вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які знахо­дяться в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу, то, визначаючи норматив, беруть у рахунок 50 % їхньої повної вартості. Решта вартості списується на собівартість продукції під час переда­чі зі складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на складі малоцінні та швидкозношувані предмети врахову­ються за їхньою повною вартістю.