3. Зайнятість населення і її регулювання в сучасних умовах

Робоча сила має дві характеристики:

1. кількісну (кількість носіїв здатності до праці);

2. якісну (стан фізичного розвитку і здоров'я людини, рівень освіти і кваліфікації, співвідношення цих показників для різних професійних груп населення).

До якісної характеристики робочої сили належить також:

• здатність приводити в дію засоби виробництва, виконувати норми, виробляти конкурентоспроможні матеріальні блага і послуги високої якості;

• здатність у процесі праці вдосконалювати свої професійні навики, підвищувати рівень освіти і кваліфікації;

• здатність удосконалювати знаряддя і предмети праці. Робоча сила, таким чином, є потенційним станом здатності до праці, її реалізації у самій праці.

Поняття «зайнятість» означає, що потенційний носій особистої продуктивної сили – робочої сили чи підприєм­ницького хисту, включений до складу продуктивних сил суспіль­ства на певній ділянці виробничого процесу товарів і послуг.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування та саморозвитку. Вид зайнятості зумовлюється певними принципами організа­ції, стимулювання й оплати праці, внутрішніми та зовнішніми виробничими відносинами.

Повна зайнятість є важливим фактором соціального захисту населення в трудовій сфері.

Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати.

Економіка суспільства повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і здатний працювати ефективно. Якщо економіка має недо­статньо робочих місць для бажаючих працювати, тому формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Економічно актив­не населення (згідно з концепцією робочої сили і підприємливості) – це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом пев­ного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробниц­тва товарів і послуг. До економіч­но активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід (зайняті), та безробітні.

Раціональність зайнятості визначають суспільно корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура національної економіки, що забезпечує суспільний поділ праці згідно з існуючими індивідуальними та суспільними потребами та рівнем розвитку продуктивних сил; професійно-кваліфікаційна структура сукупного працівника, зумовлена типом суспільного поділу праці, й адекватна їй система робочих місць. Тобто важливою умовою, що забезпечує раціональність зайнятості, є кількісна і якісна відповідність роботи і робітника, структури робочих місць і трудових ресурсів.

Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат праці у певний час і за конкретних умов.

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну систему, а саме:

- наймана праця за трудовою угодою в державному секторі, на об'єктах колективної або приватної власності без розпорядження її індивідуальною частиною;

- особиста праця на об'єктах, де робітник має свою частку акцій, пайовий внесок, тобто є співвласником;

- особиста праця власника засобів виробництва, коли він є і власником, і працівником;

- робота на орендованих засобах виробництва; робота в спільному підприємстві;

- надомна праця; громадські роботи тощо.