Навч посібник Політекономія

2. Рух і нагромадження капіталу

Капітал – динамічна категорія, яку можна зрозуміти тільки в русі. Він змінює свою форму в кожній із трьох стадій, що проходить у ході кругообігу. Перша стадія – купівля – продаж робочої сили і засобів виробництва – стадія обертання. Друга – стадія виробництва, третя – продаж вироблених товарів – знову стадія обертання. На кожній стадії свого кругообігу капітал виступає в новій формі. Спочатку капітал з'являється в грошовій формі, потім у продуктивній, далі – у товарній, для того, щоб після реалізації вироблених товарів повернутися до свого вихідного образу – набути грошової форми. Такий рух капіталу здійснюється за формулою:

стадія обігу, купівля робочої сили і з'єднання чинників виробництва, що продовжується в другій стадії - стадії виробництва

Тут кінцевий пункт першої стадії – початок другої. Її продовженням є виробництво нових товарів, вартості і додаткової вартості. Третя стадія Т-Г - знову обертання, у якій товарна форма капіталу перетворюється на грошову. Такою є динаміка промислового капіталу. Послідовне перетворення капіталу з однієї форми на іншу називається кругообігом капіталу. Кругообіг, що розглядається як безупинно повторюваний процес, – обіг капіталу. Його можна навести у вигляді такої схеми:

Ефективність використання капіталу відбиває поняття часу і швидкості його обігу. Час обігу включає час виробництва і час обертання. Час виробництва складається:

1) робочого періоду (предмети праці піддаються безпосередній обробці);

2) часу перерв;

3) часу впливу природних процесів на вироби;

4) часу збереження виробничих запасів.

Час обертання включає час збереження готової продукції; час, протягом якого здобуваються нові засоби виробництва; час, коли гроші, призначені для виплати зарплати (після реалізації продукції), знаходяться на розрахунковому рахунку чи в касі підприємства.

У ході обігу продуктивний капітал обертається з різною швидкістю. Розрізняють основний і оборотний капітал.

Основний капітал пов’язаний з такими поняттями як амортизація, фізичний і моральний знос.

Амортизація – це процес поступового переносу вартості основного капіталу на вироблені товари.

Амортизаційні відрахування – це щорічне списання частини вартості основного капіталу.

Річна сума амортизаційних відрахувань (А_р) розраховується за формулою:

(6.1)

де К– вартість основного капіталу;

t – термін (кількість років) служби основного капіталу

Амортизаційний фонд (фонд відшкодування) – грошовий фонд, що використовується для закупівлі нової техніки чи капітального ремонту експлуатованої.

Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

(6.2)

де – норма амортизації;А_р – сума амортизаційних відрахувань; К– вартість основного капіталу.

З урахуванням затрат на ремонт обладнання та ліквідаційної вартості основного капіталу норма амортизації буде розраховуватись за формулою:

(6.3)

де – норма амортизації;К– вартість основного капіталу; Р – затрати на ремонт обладнання; Л – ліквідаційна вартість основного капіталу; n – нормативний строк служби основного капіталу.

Розрізняють фізичне і моральне зношування основного капіталу.

Фізичний знос – це втрата засобами праці своєї здатності робити товари, тобто споживчої вартості.

Моральний знос – втрата вартості засобів праці незалежно від фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

Моральний знос першого роду — це здешевлення засобів праці завдяки зростанню продуктивності на підприємствах, що їх випускають.

Моральний знос другого роду зумовлений появою продуктивнішої техніки, що потребує заміни ще придатних, але застарілих засобів праці.

Швидкість обороту капіталу визначається за формулою:

(6.4)

де п – кількість обігів капіталу на рік;

о – тривалість року в днях;

t – час одного обігу капіталу в днях чи місяцях.

Нагромадження капіталу – це перетворення частини додаткової вартості на капітал.

Органічна будова капіталу – це відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, тобто відношення між масою засобів виробництва й робочою силою, яке приводить її у рух.

Ринкова конкуренція, активізуючи процес нагромадження капіталу, спричиняє його концентрацію та централізацію.

Концентрація капіталу – це збільшення його розмірів через нагромадження додаткової вартості.

Централізація капіталу – це збільшення його розмірів за рахунок об'єднання, злиття чи поглинання великим капіталом своїх дрібних побратимів.

Обидва процеси тісно взаємозв'язані. Концентрація виступає основою його централізації, а централізація сприяє концентрації, бо в цьому випадку зростає маса додаткової вартості, а з нею і та її частина, що нагромаджується.

Содержание