3. Сутність і функції грошей

Функції грошей виражаються через економічні відносини у які вступають між собою товаровиробники при обміні товарів за допомогою купівлі-продажу.

Рис. 5.1. Функції грошей

Виникнення і розвиток цих фун­кцій відображає різні етапи еволюції товарного виробництва і товарного обміну.

Гроші як міра вартості полягають у здатності грошей виражати вартість всіх інших товарів.

Функція засобу обігу призначена для того, щоб відбувалась купівля-продаж товарів, тобто товар перетворювався на гроші, а гроші на товар, тоді процес обміну відбувається по формулі (Т—Г—Т). Тут гроші відіграють роль посередника обміну.

Функцію накопичення скарбів можуть виконувати переважно повноцінні гроші, тобто такі, що самі мають вартість.

Необхідність накопичення грошей викликана тим, що:

1) за гроші можна одержати будь-який товар і в будь-який час, тобто вони стають втіленням суспільного багатства;

2) накопичення грошей обумовлене самим процесом вироб­ництва. Наприклад: а) товаровиробник реалізує продукти своєї праці невеликими партіями, а йому необхідно придбати дорогі знаряддя праці; б) для придбання предметів тривалого користування (меблі, автомобілі, дачі, яхти, хутряні шуби) також потрібне попереднє накопичення грошей як скарбу.

3) поряд з накопиченням грошей у монетній формі відбува­ється накопичення скарбів у вигляді предметів розкоші, виготовлених із золота, срібла, дорогоцінних каменів.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Причинами цього є:

а) неоднакова тривалість періодів виробництва різних товарів;

б) неоднакова тривалість періодів обертання різних товарів;

в) сезонний характер вироб­ництва і збуту ряду товарів тощо.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Чинники, які визначають кількість повноцінних грошей, які необхідні для забезпечення товарообігу:

1) рівень цін товарів, що підлягають реалізації;

2) обсяг товарної маси;

3) швидкість обігу грошей.

Класичний підхід визначення кількості грошей в обіг передбачає використання наступної формули:

(5.1)

де: КГ – кількість грошей, необхідних для обігу;

СЦ – сума цін товарів, проданих за готівку;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – сума цін товарів, раніше проданих у кредит, але термін сплати по яких наступив;

ВП – сума цін взаємопогашених платежів та бартерних угод;

О – середня кількість оборотів грошової одиниці.

В економічній літературі широко використовується формула кількі­сної теорії грошей, яка базується на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

(5.2)

(5.3)

де М – маса грошей, необхідних для обігу; V – середня кількість оборо­тів грошової одиниці; Р – ціна одиниці товару; Q – кількість товарів, ви­роблених за визначений час.

Грошова маса ­– це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.