106. Економiчнi закони, що регулюють розподiльчi вiдносини в ре

Управлiння соцiально-трудовими вiдносинами чи iх рерулювання , - найважливiша частина функцiонування всiх економiчних систем .

Можуть бути видiленi державний та регiональний рiвнi , а також головна зона регулювання соцiально – трудових вiдносин – основне господарське звено – пiдприeмство , органiзацiя . Функцii та регулятори на кожному рiвнi вiдрiзняються один вiд одного , оскiльки вiдрiзняються завдання i цiлi суб’eктiв управлiння.

Законодавство про працю було i залишаeться головним iнструментом регулювання соцiально – трудових вiдносин Ю, за допомогою якого розробляeться та проводиться у життя полiтика в сферi працi .

В спiввiдношеннi з масштабами своei дii законодавчi акти можуть носити загальний або частковий характер .

Законодавчого регулювання не достатньо для того щоб досягти цiлей якi декларують тi чи iншi законодавчi акти . Необхiдно мати механiзм iх реалiзацii . Цим механiзмом виступаe програмна та нормативна дiяльнiсть держави в ролi його виконавчих органiв .

У сферi програмно – нормативноi регламентацii соцiально – трудових вiдносин включени наступнi основнi напрями :1.умови працi ;2.соцiальна полiтика ;3.зайнятiсть ;4.мiграцiйна полiтика ;5.демографiчна полiтика . Методи реалiзацii програм :1.адмiнiстративнi ;2.органiзацiйнi ;3.фiнансовi ;4.економiчнi .