logo search
Навч посібник Політекономія

2. Рух і нагромадження капіталу

Капітал – динамічна категорія, яку можна зрозуміти тільки в русі. Він змінює свою форму в кожній із трьох стадій, що про­ходить у ході кругообігу. Перша стадія – купівля – про­даж робочої сили і засобів виробництва – стадія обертан­ня. Друга – стадія виробництва, третя – продаж вироб­лених товарів – знову стадія обертання. На кожній стадії свого кругообігу капітал виступає в новій формі. Спочат­ку капітал з'являється в грошовій формі, потім у продуктивній, далі – у товарній, для того, щоб після реалі­зації вироблених товарів повернутися до свого вихідно­го образу – набути грошової форми. Такий рух капіталу здійснюється за формулою:

стадія обігу, купівля робочої сили і з'єднання чинників виробництва, що продовжується в другій стадії - стадії виробництва

Тут кінцевий пункт першої стадії – початок другої. Її продовженням є виробництво нових товарів, вартості і додаткової вартості. Третя стадія Т-Г - знову обер­тання, у якій товарна форма капіталу перетворюється на грошову. Такою є динаміка промислового капіталу. Послідовне перетворення капіталу з однієї форми на іншу називається кругообігом капіталу. Кругообіг, що розглядається як безупинно повторюваний процес, – обіг ка­піталу. Його можна навести у вигляді такої схеми:

Ефективність використання капіталу відбиває понят­тя часу і швидкості його обігу. Час обігу включає час ви­робництва і час обертання. Час виробництва складається:

1) робочого періоду (предмети праці піддаються безпосередній обробці);

2) часу перерв;

3) часу впливу природних процесів на ви­роби;

4) часу збереження виробничих запасів.

Час обертання включає час збереження готової про­дукції; час, протягом якого здобуваються нові засоби ви­робництва; час, коли гроші, призначені для виплати зар­плати (після реалізації продукції), знаходяться на роз­рахунковому рахунку чи в касі підприємства.

У ході обігу продуктивний капітал обертається з різною швидкістю. Розрізняють основний і оборотний ка­пітал.

Основний капітал пов’язаний з такими поняттями як амортизація, фізичний і моральний знос.

Амортизація – це процес поступового переносу вартості основного капіталу на вироблені товари.

Амортизаційні відрахування – це щорічне списання частини вартості основного капіталу.

Річна сума амортизаційних відрахувань (Ар) розраховується за формулою:

(6.1)

де К – вартість основного капіталу;

t – термін (кількість років) служби основного капіталу

Амортизаційний фонд (фонд відшко­дування) – грошовий фонд, що використовується для закупівлі нової техніки чи капітального ремон­ту експлуатованої.

Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

(6.2)

де – норма амортизації;Ар – сума амортизаційних відрахувань; К – вартість основного капіталу.

З урахуванням затрат на ремонт обладнання та ліквідаційної вартості основного капіталу норма амортизації буде розраховуватись за формулою:

(6.3)

де – норма амортизації;К – вартість основного капіталу; Р – затрати на ремонт обладнання; Л – ліквідаційна вартість основного капіталу; n – нормативний строк служби основного капіталу.

Розрізняють фізичне і моральне зношування основного капіталу.

Фізичний знос – це втрата засобами праці своєї здатності робити товари, тобто споживчої вартості.

Моральний знос – втрата вартості засобів праці неза­лежно від фізичного зносу під впливом науково-техніч­ного прогресу.

Моральний знос першого роду — це зде­шевлення засобів праці завдяки зростанню продуктив­ності на підприємствах, що їх випускають.

Моральний знос другого роду зумовлений появою продуктивнішої техніки, що потребує заміни ще придатних, але застарі­лих засобів праці.

Швидкість обороту капі­талу визначається за формулою:

(6.4)

де п – кількість обігів капіталу на рік;

о – тривалість року в днях;

t – час одного обігу капіталу в днях чи місяцях.

Нагромадження капіталу – це перетворення частини додаткової вартості на капітал.

Органічна будова капі­талу – це відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, тобто відношення між масою засобів виробництва й робочою силою, яке приводить її у рух.

Ринкова конкуренція, активізуючи процес нагромад­ження капіталу, спричиняє його концентрацію та цент­ралізацію.

Концентрація капіталу – це збільшення його розмірів через нагромадження додаткової вартості.

Цен­тралізація капіталу – це збільшення його розмірів за ра­хунок об'єднання, злиття чи поглинання великим капіта­лом своїх дрібних побратимів.

Обидва процеси тісно взаємозв'язані. Концентрація виступає основою його централізації, а централізація сприяє концентрації, бо в цьому випадку зростає маса додаткової вартості, а з нею і та її частина, що нагромаджується.