11. Власність як економічна категорія

Власність — володіння речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.

Власність - це сукупність виробничих відносин між людьми. з приводу привласнення ними об'єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об'єктами та результатами їх функціонування.

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопичен­ням наукових знань уявлення про власність змінювалось, ста­вало обсяговішим і змістовнішим.

Речі самі по собі не власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима. Вони перетворилися в гроші лише за певних економічних відносин.

Це стосується і власності. Головною її характеристикою є не річ і не відношення людей до речей, а те, ким і як привлас­нюється річ, як таке привласнення зачіпає інтереси інших лю­дей. Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини. Відповідно, власність ви­ражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднан­ня об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспіль­ний спосіб оволодіння річчю.

Головним об'єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.

Власність — це сукупність відносин між суб'єктами гос­подарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Варто зауважити, що категорія "привласнення" породжує свій антипод — категорію "відчуження".

Відчуження — це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом влас­ності.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин (див. рис. 3.8):

— відносини з приводу привласнення об'єктів власності;

• відносини з приводу економічних форм реалізації об'єк­тів власності (тобто одержання від них доходу);

• відносини з приводу господарського використання об'єктів власності.

.Відносини власності виявляються через суб'єкти та об'єк­ти власності.Об'єкти власності — це все те, що можна привласнити чи відчужити:

Суб'єкти власності — це персоніфіковані носії відносин власності

Право власності — це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юри­дичних осіб, які складаються між ними з приводу привлас­нення й використання об'єктів власності.

Завдяки цьому економічні відносини власності набувають характеру правовідносин, тобто відносин, учасники яких вис­тупають як носії певних юридичних прав і обов'язків.

Право власності визначається ще з часів римського права трьома основними правочинностями — володіння, користуван­ня і розпорядження. Це так звана тріада власності (рис. 3.9).

Володіння. Початкова форма власності, яка виражає відносини, пов'язані з наявністю у того чи іншого суб'єкта об'єктів власності з господарським володінням ними.

Користування. Виражає економічні відносини влас­ності з приводу виробничого чи особистого викори­стання корисних властивостей її об'єктів відповідно до функціонального призначення останніх

Розпорядження. Вища і всеохопна категорія прав власності, яка передбачає, що розпорядник об'єкта є його повним власником, отже, має право самостійно вирішувати долю певного об'єкта

, власність характеризує діалектичний взаємо­зв'язок економічних та юридичних відносин, у якому економічні відносини власності є первинними, базисними, а юридичні — вто­ринними, похідними, оскільки зумовлюються економічними відносинами.

Власність як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу привласнення об'єктів власності й перш за все засобів виробництва та його результатів.

Власність як юридична категорія відображає законодавче закріплення економічних відносин між фізичними і юридични­ми особами з приводу володіння, користування й розпоряджен­ня об'єктами власності через систему юридичних законів і норм.