17. Економічна роль держави в ринковій економіці

Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на

відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування,

правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських

суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної

соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції

впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного

сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або

непрямо (через систему правових та економічних регуляторів).

Державне регулювання економіки - це система заходів законодавчого,

виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню

економіки до умов, що змінюються. Свої регулюючі функції держава

виконує, застосовуючи різноманітні методи і форми впливу на економіку.

Виділяють економічні і адміністративні методи державного регулювання.

Переважають економічні методи, серед яких у першу чергу виділяють

бюджетно-податкову політику.

основні прояви неспроможності механізму ринкового саморегулювання економіки зумовили процес виконання державою багатьох найважливіших економічних функцій, але це не означає, що вона повністю вирішує названі проблеми.

По-перше, держава намагається при цьому максимально використати ринковий механізм.

По-друге, держане регулювання економіки дедалі більше доповнюється наддержавним регулюванням, а економічні функції окремих держав – економічними функціями наднаціональних органів, що найповніше втілюється у діяльності ЄС.

Необхідність державного втручання зумовлюють:

1. Неспроможність приватної та колективної капіталістичної власності забезпечити подальший прогрес сучасних продуктивних сил (розвиток освіти, фундаментальних наукових досліджень, освоєння космосу та ін.), що призвело до певного одержавлення економічної системи, дії закону одержавлення економіки;

2. Поступове наростання протиріч у взаємодії людини з природою, виникнення екологічної кризи. Ринкова система позбавлена внутрішніх факторів, які б стимулювали підприємців до зберігання природи;

3. Неспроможність механізму ринкового саморегулювання рівномірно розвивати регіони країни;

4. Неспроможність забезпечити пропорційний розвиток галузей, чисельність яких в наслідок поглиблення суспільного поділу праці постійно зростає;

5. Неспроможність забезпечити відносно справедливий розподіл багатства і соціальний захист людей;

6. Поява монополій;

7. Неспроможність подолати економічні кризи, глибина яких поступово наростала;

8. Неспроможність забезпечити планомірний розвиток народного господарства, зумовлений досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил, суспільним характером виробництва;

9. Неспроможність забезпечити розвиток економічної та соціальної інфраструктур;

10. Неспроможність забезпечити виробництво специфічних суспільних товарів – оборонного значення, утримання правоохоронних органів, страхування на випадок безробіття, по старості та ін.;

11. Неспроможність забезпечити розвиток міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міграції робочої сили та ін.)