12. 2. Особливості діяльності мультинаціональних фірм на сві­товому інвестиційному ринку

Міжнародні менеджери мають усвідомити основну причину зарубі­жного розміщення виробництва міжнародними фірмами. Такою причиною є недосконалість ринку, що обмежує свободу суб'єктів господарювання. Великі додаткові можливості у сфері міжнародного бізнесу з'являються саме у багатонаціональних фірм через високий рівень інтернаціоналіза­ції їх діяльності. В результаті розвитку міжнародного бізнесу та відповід­ного йому менеджменту з'явилося декілька типів таких фірм, основними серед яких є: горизонтально інтегровані фірми, вертикально інтегровані фірми, диверсифіковані багатонаціональні фірми.

Специфічним зовнішнім середовищем багатонаціональних фірм є світовий інвестиційний ринок - ринок об'єктів міжнародного інвестування в усіх його формах. Основними складовими такого ринку є: 1) ринок об'єктів реального інвестування (ринки прямих капітальних вкладів, при­ватизованих об'єктів, нерухомості, інших об'єктів інвестування); 2) ринок інструментів фінансового інвестування (фондовий ринок цінних паперів, грошовий ринок); 3) фінансові посередники (фінансові інститути). При здійсненні міжнародних інвестицій менеджери мають враховувати особ­ливості діяльності на світовому інвестиційному ринку. Операції прямих капіталовкладень можуть бути розпочаті з метою відкриття доступу до певних ресурсів, ринків факторів виробництва або ринків реалізації про­дукції фірми. Вихід підприємства на міжнародні інвестиційні ринки є до­цільним, за умови існування переваг інтернаціоналізації, які компенсують всі витрати, пов'язані з розміщенням виробничих та інших підрозділів в різних країнах. Переміщення капіталу та технологій неможливо оцінити однозначно. При зміні середовища господарювання перед менеджмен­том багатонаціональної фірми виникає коло проблем. Аналіз прямого іноземного інвестування рекомендується проводити на основі застосу­вання сучасної методики, яка отримала назву "OLI-підхід". За цією мето­дикою для фірми є сенс виходити на певний міжнародний інвестиційний ринок, коли вона зможе знайти необхідні умови для своєї ефективної ін­вестиційної діяльності.

Умова перша. Фірма повинна мати перевагу власності (ownership advantage, літера О з абревіатури OLI). Перевага власності - те, що дає фірмі достатньо ринкової влади, щоб компенсувати втрати від закордон­ного виробництва. Така перевага може мати матеріальний і нематеріа­льний характер. До переваг власності матеріального характеру відносять продукти або виробничі процеси, до яких фірма не мала доступу на вла­сному ринку (патенти, креслення, торговельна таємниця та ін.) Переваги нематеріального характеру мають торговельна марка, репутація якості та ін.

Умова друга. Іноземний ринок повинен пропонувати перевагу міс­цезнаходження (location advantage, літера L в OLI). Така перевага озна­чає, що виробництво в іноземній країні буде вигіднішим, ніж виробництво вдома та експорт своєї продукції (послуг) Митні податки, квоти, транспортні витрати та низькі ціни на фактори виробництва - найбільш очевидні джерела переваги місцезнаходження. Нематеріальні фактори, як, наприклад, доступ до споживачів, також відіграють істотну роль: багато БНК діють у сферах, де надання обслуговування "на місці" є невід'ємною частиною бізнесу компанії (наприклад, готельні послуги).

Умова третя. Фірма повинна мати переваги від інтерналізації (internalization advantage, літера І в OLI). Переваги виявляються тоді, ко­ли продукт краще виробляється, а виробничий процес краще використо­вується всередині багатонаціональної фірми, ніж іншими учасниками ри­нку.

Головна вигода для країни - реципієнта від прямих зарубіжних інве­стицій полягає в можливості отримати на світовому інвестиційному ринку додаткові ресурси, куди входить капітал, технології, управлінський досвід та кваліфікована праця. Прямі зарубіжні інвестиції стимулюють розвиток вітчизняних суб'єктів господарювання та національної економіки в ціло­му. Тому в світі існує конкуренція між країнами щодо залучення прямих зарубіжних інвестицій, в процесі якої багатонаціональним фірмам нада­ються податкові та інші пільги. Фірми, які отримують особливі переваги у зв'язку зі здійсненням ними прямих зарубіжних інвестицій, отримують можливість для повного контролю над ринком за причини недосконалої конкуренції. Звідси випливає висновок про необхідність державного ре­гулювання іноземних інвестицій в країнах, що приймають. Саме так роб­лять більшість суверенних держав. Інвестиційна політика уряду прийма­ючої країни може бути привабливою для іноземних інвесторів, коли вони мають можливість одержувати відповідні прибутки та здійснювати їх ре­патріацію. Сильним стимулом залучення іноземних інвесторів у країну, що приймає, є реалізація принципу національного режиму. При цьому треба враховувати, що експерти ООН рекомендують урядам приймаю­чих країн для недопущення диспропорцій у національному господарстві дотримуватися при оподаткуванні такого принципу: краще невисокі пода­тки, ніж надмірні пільги. Вартість закордонних активів міжнародної ком­панії може бути втрачена через інфляційні процеси в приймаючій країні, якщо уряд нестабільний, не налагоджена належним чином податкова си­стема, не здійснюється тверда економічна політика. Вивчення зарубі­жного досвіду з питань інвестиційної безпеки країни дає можливість ви­значити показники, які характеризують активність її інвестиційної діяль­ності.

Економічна глобалізація значно ускладнює для інвестора процес інвестування у цінні папери, тому він виступає на міжнародному ринку ін­вестицій як хеджер, тобто сторона, що бажає страхуватися від ризику зміни цін. Для задоволення потреб такого інвестора на міжнародному ринку капіталу з'явилася велика кількість різних форм колективного інве­стування, яке є найбільш динамічним сектором фінансового ринку. Еко­номічна сутність цього процесу полягає у все більшій мобілізації власних збережень в колективних інвестиційних схемах з одночасним зменшен­ням кількості вкладів на депозитних рахунках комерційних банків. Перс­пективними формами колективного інвестування є інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Основними економічними перевагами інвестицій­них фондів є: інформаційна прозорість, диверсифікація, професійне управління інвестиційним портфелем, ліквідність, зручність, податкові пільги, оперативне регулювання. Інвестиційні фонди є ефективним спо­собом інвестування в іноземні цінні папери, тому що ними керують до­свідчені портфельні менеджери. Зростання інвестиційних фондів в різних країнах є довгостроковою тенденцією, але в процесі цього зростання ви­никають суттєві проблеми, які мають враховувати міжнародні менеджери. Особливість інвестиційних компаній полягає в тому, що вони, виконуючи роль фінансових посередників, залучають кошти інвесторів для отри­мання прибутків, але не залучають кошти на депозит. Інвестиційні ком­панії існують у таких організаційних формах: відкриті інвестиційні компанії (взаємні інвестиційні фонди), закриті інвестиційні компанії. Перспектив­ним напрямком залучення інвестицій є подальший розвиток ринку венчур­ного капіталу, створення інвестиційних венчурних компаній та фондів. Україна зацікавлена у залученні капіталу венчурних корпорацій та венчу­рних інвестиційних банків для інвестування процесу генерації та реалі­зації нових ідей, інноваційних проектів з підвищеним ризиком. Основни­ми галузями вітчизняної економіки, які потребують залучення венчурного капіталу є агропромисловий комплекс, енергетика, транспорт, зв'язок та конверсійні проекти. Необхідно також створювати певні умови для актив­ного здійснення лізингових операцій як форми гарантованого інвесту­вання

Перевага цих операцій полягає насамперед у можливості швидкої мобілізації великих товарно-інвестиційних ресурсів, економії одноразо­вих витрат лізингоодержувача та зниження ризику втрат лізингодавця

Особливості світового інвестиційного ринку зумовлені не тільки економічними, але й неекономічними чинниками. Найбільш суттєвими не­економічними чинниками є психологічні, інформаційні та правові. Тому в багатьох ситуаціях фірмам вигідно здійснювати міжнародні інвестиції че­рез брокерів відповідних національних ринків. Іноземні інвестори можуть звертатися також до комп'ютерних інформаційних мереж, в яких містяться дані про світові фінансові ринки. Найвідомішими постачальниками інфор­мації є: Reuters, Telerate, Tenfore, Forex, Exshare, Telekurs. Іноземні інвес­тори орієнтуються на оцінки численних консалтингових фірм, які постійно відслідковують інвестиційний клімат у багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні. Велику роботу з моніторингу інвестиційного клімату в Україні проводить фірма "SOCIS Gallup International". її оцінка базується на екс­портних дослідженнях, які здійснюються Центром досліджень науково технічного потенціалу та історії науки HAH України разом із Соціологічною службою в Україні "SOCIS Gallup". Міжнародні фінансові організації (МВФ, СБРР, ЄБРР) мають власні методики визначення конкурентосп­роможності суспільства та інвестиційної привабливості держави. Отри­мані результати використовуються для обґрунтованого вибору міжнаро­дних цільових інвестиційних ринків та об'єктів інвестування.

При вирішенні проблеми вибору найбільш привабливого об'єкта для вкладання капіталу пропонується застосовувати комплексний аналіз інвестиційного ринку та підприємства. Процес дослідження кон'юнктури інвестиційного ринку має чотири послідовні стадії.

На першій стадії здійснюється оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку. Результат цієї оцінки дозволяє визначити інвестиційний клімат в країні і ефективність умов ін­вестиційної діяльності на окремих етапах її економічного розвитку.

На другій стадії здійснюється оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки. Результат цієї оцінки використовується для галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності.

На третій стадії здійснюється оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів для характеристики місцезнаходження підприємс­тва і територіальних особливостей.

На четвертій стадії здійснюється оцінка інвестиційної привабливості окремих фірм, що розглядаються як потенційні об'єкти інвестування.