1.2 Класифікація проблем адаптації

Підприємства, за своєю суттю, як виробничі і господарські субєкти, є системами більш низького рівня, якщо розглядати економіку в цілому. Реформування планової економіки відбувається згори вниз: спочатку формується ринкова система, ринкове оточення для підприємств і господарських субєктів, а потім опускається до їх рівня.

адаптація економічна ринкове середовище

Звичайно, від того, що проблеми адаптації підприємств до ринкового середовища зявляються лише з виникненням такого середовища, їх складність, актуальність і значимість не зменшуються. Адже якщо підприємства не будуть спроможні їх успішно вирішувати, ринкова економіка, як така, не відбудеться, адже вони є базисом будь-якої системи господарювання - адміністративної чи ринкової, планової чи конкурентної. Таким чином, одночасно з формуванням конкурентної економіки для підприємств очевидно і неминуче виступають проблеми адаптації до ринкового середовища. Новизна, багатоплановість і складність даних проблем передбачають відповідний рівень їх розгляду та вирішення. Необхідність системного підходу до дослідження зобовязує в межах загальної картини розглянути весь перелік проблем адаптації підприємства до ринку і класифікувати їх. Класифікація, в свою чергу, дозволяє структурувати проблеми, здійснювати їх вибір і визначити послідовність вирішення на основі класифікаційних ознак [27].

Для класифікації проблем адаптації скористаємося чотирма принципами: обєктним, функціональним, структурним та часовим.

Класифікація проблем адаптації підприємства по обєктному принципу дозволяє визначити характер проблем, диференціювати їх на окремі складові. Згідно з обєктом проведеного дослідження проблеми поділяються на організаційні і економічні. Організаційні проблеми адаптації підприємства можна розділити на наступні групи проблем: організації процесів виробництва, організації праці, організації управління. В свою чергу, проблеми організації процесів виробництва можна розбити на такі підгрупи проблем: організації процесів основного виробництва, організації процесів допоміжного виробництва, організації процесів обслуговуючого виробництва. Останні також можна диференціювати на часткові проблеми. Так, організацію процесів основного виробництва можна розділити стосовно машинобудівних підприємств на проблеми: організації процесів ливарного виробництва, організації процесів обробного виробництва, організації процесів складального виробництва [14].

Безумовно, в процесі такого поділу не слід забувати про мету класифікації, а в даному випадку - про проблеми адаптації підприємства до ринку. Конструктивним можна вважати такий рівень поділу, на якому ці проблеми існують і мають бути проаналізовані, а також вирішені.

Звернемося до економічних проблем адаптації підприємства. Їх можна розділити на наступні основні групи проблем: планування, фінансування, бухгалтерського обліку, маркетингу, матеріально-технічного постачання, збуту і реалізації. Наприклад проблему планування можна розбити на такі підгрупи: планування виробництва, планування праці, планування заробітної плати, планування ціноутворення. Кожну з них можна розділити на часткові проблеми. Що стосується першої підгрупи - планування виробництва, то її можна поділити на: перспективне або стратегічне планування виробництва, поточне планування виробництва, оперативно-календарне планування виробництва.

Другим принципом класифікації є функціональний, котрий дозволяє розрізняти проблеми в залежності від їх ролі та місця в науковому пізнанні. Тут розглядається роль та місце проблем адаптації стосовно підприємства. Виходячи з цього принципу, всі проблеми адаптації підприємства до ринку можна розділити на стратегічні (розвитку підприємства в ринкових умовах) і тактичні (перебудови підприємства у відповідності з умовами ринку). Безумовно, другі повинні вирішуватись у контексті перших.

Конкретизуючи проблеми розвитку підприємства в умовах ринку, можна виділити техніко-організаційні та організаційно-економічні проблеми, котрі вирішуються з врахуванням перспектив розвитку техніки, технології, характеру, обсягів продукції, її техніко-економічного рівня.

Що стосується організаційно-економічних проблем перебудови підприємства до ринкових умов, то вони зачіпають в першу чергу проблеми адаптації форм власності, організаційної структури підприємства, організаційних та економічних форм і методів управління і господарювання.

Третій принцип класифікації - структурний. Використання його дозволяє структурувати досліджувані проблеми і показати їх з позиції системного підходу, тобто як сукупність взаємодіючих між собою елементів чи складових проблем з врахуванням прямих і обернених звязків між ними. Виходячи з цього, проблеми адаптації підприємства до ринку можна розділити на наступні групи:

1) проблеми адаптації цілей підприємства;

2) проблеми адаптації інтересів (власників підприємства, керівників різних рівнів, різних груп і категорій працюючих);

3) проблеми адаптації елементів виробничої системи (праця, засоби і предмети праці);

4) проблеми адаптації системи звязків (технологія, організація, інформація);

5) проблеми адаптації методів управління (економічних та організаційних).

Четвертим і останнім з розглянутих принципів класифікації є часовий. Цей принцип виділяється для підкреслення різниці між першочерговими і не першочерговими або наступними проблемами. Необхідно відмітити, що поділ проблем адаптації підприємства до ринку на першочергові і не першочергові неможливий до початку досліджень, оскільки на практиці він залежить від багатьох обставин, серед яких провідне місце займають потреби і можливості кожного конкретного підприємства.

Загальну класифікацію проблем адаптації підприємства до ринку приведено на рис.2.

Рисунок 1.2 Класифікація проблем адаптації підприємства до ринку

Підводячи підсумок класифікації проблем адаптації підприємства до ринку на основі розглянутих чотирьох принципів, можна констатувати, що дана класифікація є інструментом дослідження проблем адаптації, побудови на цій основі відповідних механізмів їх вирішення та розробки практичних рекомендацій.