1.4 Основні принципи та напрямки розробки адаптаційних заходів на підприємстві

Адаптаційне управління застосовується залежно від організаційно-економічної форми підприємства, належності його до корпоративного чи некорпоративного сектора, конкретного економічного стану підприємства. При усіх особливостях проведення антикризових заходів потрібно враховувати, що на глибину і масштабність заходів впливає ряд чинників, серед яких основними є структура власності, підготовленість менеджменту і його зацікавленість у проведенні антикризових дій.

Підприємство створюється залежно від інтересів його власників і функціонує відповідно до їх цілей. Тому діяльність підприємства має враховувати внутрішні зобовязання (перед власником, акціонером, найманими працівниками). Водночас підприємство взаємодіє із зовнішнім середовищем (партнерами, фіскальною та фінансово-кредитною системою), має виконувати перед ними зобовязання і вимагати відповідно виконання зобовязань іншої сторони перед ним.

При розробці системи адаптаційного управління має передувати комплексний аналіз стану підприємства з обовязковим визначенням проблемних, або кризових, його ділянок. За даними зарубіжних фахівців, прогнозування банкрутства є можливим за 1,5-2 роки до появи очевидних ознак. Щоправда, закордонний досвід не знає стільки форс-мажорних обставин, які знає підприємець в Україні. Тому комплексний аналіз має включати обовязково аналіз виробництва та збуту продукції, фінансовий аналіз, використання трудового потенціалу, аналіз витрат та ціноутворення тощо. Для деяких українських підприємств проводиться спеціальний поглиблений аналіз фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій з метою віднесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій. Такий реєстр готується на державному рівні [31].

Основними завданнями проведення такого аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення чинників, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішень про визнання структури балансу задовільного (незадовільного), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

У цілому аналіз базується на використанні всіх показників, які дають змогу визначити стан і тенденції в розвитку певного підприємства. Однак для вироблення системи антикризового управління передбачається проведення розширеного аналізу, який має включати визначення керованості підприємства та прагнень його персоналу, поглиблений аналіз зобовязань, вироблення конкретних заходів по реалізації елементів системи.

Для проведення поглибленого аналізу фінансово - господарського стану підприємств та організацій використовують такі джерела інформації:

баланс підприємства за останній рік і за звітний період;

звіт про фінансові результати та їх використання за попередній рік і звітний період;

звіт про фінансово-майновий стан;

звіт з оплати праці за попередній рік та за звітний період;

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

розрахунок нормативу власних обігових коштів;

розшифровку дебеторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію;

зведену таблицю основних показників;

звіт про рух коштів в іноземній валюті (для підприємств, на яких такий рух був чи є);

висновки аудиторських перевірок;

матеріали маркетингових досліджень;

бізнес-план та ін.

На основі такої інформації здійснюються розрахунки і проводиться аналіз з використанням показників і коефіцієнтів для фінансово-економічної частини аналізу: коефіцієнтів-покриття, забезпечення власними засобами, абсолютної ліквідності, автономії, оборотності запасів [9].

На основі даних попереднього аналізу розробляється система адаптаційного управління, яка передбачає ряд повязаних заходів, серед яких мають бути організаційні, виробничі, економічні, інвестиційні зовнішньоекономічні, соціальні, екологічні тощо. Особливо необхідно виділити такі напрями антикризового управління:

аналіз руху акцій корпорацій, проведення заходів по вдосконаленню;

аналіз менеджменту підприємства, проведення заходів, спрямованих на його підвищення;

спеціальний аналіз співвідношення боргових зобовязань;

розробка і виконання програми ненарощування боргів;

розробка та здійснення програми погашення боргів;

розробка маркетингової підпрограми;

розробка та здійснення програми залучення інвестицій;

розробка і здійснення реструктуризації підприємства;

розробка процедури банкрутства;

розробка та вибір варіантів санації підприємства.

Як свідчить практика, такі заходи можуть розроблятись у рамках загальної адаптаційної програми і мають взаємодіяти між собою. Крім того, при проведенні попереднього аналізу багато його висновків і положень входять до системи адаптаційних заходів і тому їх потрібно обєднувати, виводячи з попередніх наступні заходи. Досить часто на основі аналізу розробляються окремі програми, які входять як підпрограми до системи адаптаційних заходів.

Обовязковим елементом програми адаптаційних дій є поглиблена робота з боргами підприємства. Для цього може розроблятись окрема підпрограма “Борги”. Тому необхідним є аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості за статями і джерелами їх виникнення. Навіть при непоганому співвідношенні дебіторської та кредиторської заборгованості не слід забувати про існування так званої безнадійної дебіторської заборгованості, яка для підприємства означає неможливість її отримати у якісь визначені терміни. Передкризовий стан підприємства можна побачити також при практичній відсутності кредиторської заборгованості зовнішньої і при наявності значної дебіторської заборгованості, але безнадійної.

Важливим етапом адаптаційних заходів має стати ненарощування боргів підприємства. Для цього потрібно вживати заходи по кожному окремому виробництву, які можуть зводитись, наприклад, до консервації частини виробництв, виведення зайвих основних фондів, різкого зниження енерго- та ресурсоспоживання, скорочення персоналу та ін. Як правило, такі заходи можуть здійснюватись через реструктуризацію підприємства [8].

Борги мають повертатись, і для відродження підприємства необхідно провести значну роботу для їх повернення насамперед, як свідчить практика, розрахунки проводяться по тих боргах, де за рахунок штрафних санкцій відбувається їх значне нарощування. Основними такими боргами є кредиторська заборгованість податковій системі. Тому для вирішення цієї проблеми потрібно використовувати всі можливі законні заходи. Так, важливим елементом такої роботи має стати активна робота з дебіторами по поверненню боргів, що дасть змогу розрахуватись з кредиторами. Проте це найбільш проста і водночас складна проблема. Можливо досягти угод про реструктуризацію (як правило, у більшості випадків вона являє собою просту відстрочку) боргів. Практика свідчить, що українські підприємства мають досить значну кількість виробничих і невиробничих запасів, що зможуть бути реалізовані без збитків для господарської діяльності.

У межах адаптаційного управління повинна розроблятись програма зміни виробництва. В цілому вона повинна корегувати розробку усієї програми і може містити підпрограми “Виробництво”, “Маркетинг”, “Фінанси” та ін. Розробка цих заходів має базуватись на зміні тенденцій у розвитку підприємства, що склалися, і враховувати зовнішні та внутрішні чинники. Елементи маркетингової політики та зміни виробничої структури в програмі антикризових дій у цілому мають подібні до загальних маргетингових та виробничих дій риси і відрізняються від загальних підходів своєю швидкістю, глибиною і підвищеною ризикованістю. Як правило, у підприємств немає часу на випробування різних варіантів, з кризи потрібно виходити якомога швидше. Крім того, на розробку цих програм впливає загальний негативний стан підприємства, повна відсутність джерел фінансування. При деяких варіантах можливий пошук нових ринків збуту, маніпулювання цінами за рахунок зниження витрат, залучення зовнішніх інвестицій. Кардинальним кроком може стати навіть повне перепрофілювання виробництва, що зумовлює необхідність розробки комплексного бізнес-плану, діяльності підприємства за певних умов.

Необхідним елементом адаптаційного управління є активна робота з персоналом підприємства (підпрограма “Персонал”). Відомо, що на більшості середніх і великих підприємств спостерігається надлишок зайнятих. Така ситуація має свої обєктивні та субєктивні причини, але вона є одним із чинників, що спричиняють додатковий тиск на підприємстві. При існуючій законодавчо-нормативній базі вивільнити працівників складно, тому в колективні угоди закладається можливість надання відпусток без збереження заробітної плати на тривалий час. Такий стан може тривати лише певний час і, отже, потрібне його вирішення. Для розробки заходів роботи з персоналом треба провести роботу по виявленню прагнень і можливостей працівників працювати в нових умовах, їх професійну підготовку та ініціативність, сприйняття цінностей фірми та ін. [15].

Для роботи з цінними паперами підприємства може бути прийнята програма “Цінні папери”. Вона буде включати аналіз руху цінних паперів, який покаже слабкі сторони і на основі якого потрібно розробити комплекс заходів по підвищенню надійності цінних паперів.

Одним з важливих напрямків адаптаційного управління можна вважати також реструктуризацію підприємства. Найчастіше в сучасних умовах під реструктуризацією підприємства розуміють здійснення організаційно-економічних, правових та технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм з метою підвищення ефективності виробництва, фінансового оздоровлення, збільшення випуску і реалізації конкурентоспроможної продукції.

За метою реструктуризацію поділяють на два види: стратегічну та оздоровчу. В системі адаптаційного управління частіше проводиться оздоровча реструктуризація, хоча зовсім не виключається й стратегічна.

В сучасних умовах найчастіше використовують такі методи реструктуризації підприємств:

обєднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;

розділення господарського товариства корпоративного типу;

приєднання господарського товариства корпоративного типу;

перетворення товариства;

виділення окремих структурних підрозділів для продажу;

виділення окремих структурних підрозділів з утворенням на їх базі нових юридичних осіб у формі дочірніх підприємств або господарських товариств;

створення холдингових компаній та дозволених чинним законодавством обєднань;

залучення стратегічного інвестора з уступного йому корпоративних прав;

перепрофілювання підприємства;

проведення процедури банкрутства підприємства.

Реструктуризація є елементом системи адаптаційного управління і має включати бізнес-план розвитку підприємства, а при виділенні з нього або створенні за його участю нових юридичних осіб - бізнес-плани їх функціонування. Для підприємницьких структур, які мають цінні папери при різних формах реструктуризації слід мати на увазі, що деякі зміни приводять до зміни у цінних паперах, а тому існують певні особливості анулювання акцій, їх викупу товариством.

Практика реструктуризації вітчизняних підприємств показала, що найчастіше використовувались такі форми реструктуризації, як поділ підприємств на окремі господарюючі обєкти, участь в інших підприємницьких структурах та створення холдингових компаній.

Реалізація заходів щодо адаптації підприємств до нових умов господарювання включає вирішення взаємоповязаних проблем і ефективної виробничої діяльності, ефективного фінансування та інвестування, ефективної маркетингової стратегії, системи управління персоналом, ефективних організаційних змін і впровадження нововведень. Якщо буде проводитися глибокий причинний аналіз ситуації; послідовно будуть впроваджуватися заходи щодо вдосконалення структури управління фірмою як на оперативному, так і на стратегічному рівнях; вчасно проводитися підготовка і перепідготовка персоналу; поліпшуватиметься якість інформації шляхом вдосконалення техніки представлення і структуризації даних, впровадження нових інформаційних технологій; підтримуватимуться процеси нововведень на підприємстві. Тільки комплексне розвязання цих проблем дасть можливість підприємствам швидшо адаптовуватись до умов ринкового середовища.