2.3.7. Підтвердження гіпотези дослідження розрахунковим шляхом з обробкою наукової і практичної інформації

В економічних магістерських дослідженнях застосовуються переважно методи економічного аналізу. Метод економічного аналізу є діалектичним способом пізнання, це шлях вивчення предмета дослідження. Основні види економічного аналізу включають у себе:

– теоретичний або якісно-логічний аналіз, заснований на прийомах абстракції. Як правило, це аналіз дії економічних законів, правильності формулювання економічних категорій, визначень, понять;

– макроекономічний аналіз – аналіз світового господарства, народного господарства країни, у тому числі по галузях, територіях, програмно-орієнтований аналіз;

– мікроекономічний аналіз – аналіз діяльності основних ланок народного господарства, тобто підприємств і організацій. Методи мікро– і макроекономічного аналізу, незважаючи на свої особливості повинні бути порівнювальними;

– конкретний економічний аналіз, переважно кількісний аналіз, що супроводжується використанням конкретних розрахунків, формул, залежностей, моделей.

Теоретичний і конкретний аналіз взаємопов’язані та взаємозалежні, оскільки будь-яка формула або модель повинна бути теоретично обґрунтованою.

Основні принципи методу економічного аналізу зводяться до наступного:

– єдність аналізу (розчленування досліджуваного явища на складові частини) та синтезу (об’єднання проаналізованих елементів в єдине ціле);

– комплексний підхід до вивчення проблеми. Мається на увазі комплексне вивчення економічних явищ, сторін господарської діяльності підприємств (економіки, організації виробництва, праці і управління, техніки, технології, впровадження інновацій, екології, соціології і т.д.), розгляд економічних, технічних та інших показників у взаємозв’язку і взаємовпливі;

– розгляд економічних явищ і показників у розвитку, що припускає використання такого аналітичного прийому, як порівняння. При цьому залежно від поставлених у роботі завдань порівняння передбачає не тільки просте кількісне зіставлення в динаміці (наприклад, абсолютна зміна показника “собівартість продукції”), але й якісне порівняння з урахуванням інноваційного удосконалення техніки і технології, організації виробництва, організації матеріально-технічного обслуговування тощо (відносна зміна собівартості продукції під впливом відповідних факторів).

Економічні явища, які вивчаються за допомогою економічного аналізу, характеризуються абсолютними (собівартість, ціна, потужність, продуктивність і т. д.), відносними (ступінь виконання показника, динаміка і структура показника у відсотках або індексах; коефіцієнти і т. д.) і середніми величинами (середня по підприємству заробітна плата, середня продуктивність праці, середня за видами продукції собівартість і т. д.). У всіх випадках необхідна правильна обробка отриманої інформації. До традиційних прийомів і способів економічного аналізу відносять ті, які застосовуються в статистиці, бухгалтерському обліку, економічній практиці: порівняння, групування, спосіб ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, індексний, балансовий методи, простих і складних відсотків, дисконтування та ін.

Взаємозв’язок між показниками при їх порівнянні може скласти предмет:

– горизонтального аналізу – просте порівняння показників у динаміці;

– вертикального аналізу – визначення структури показників для оцінки впливу кожної складової на результативність в цілому (наприклад, вертикальний аналіз балансу, компонентний аналіз фінансових результатів, аналіз структури собівартості продукції);

– трендового аналізу – порівняння кожної позиції звітності з показниками попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції зміни показників у часі, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренда прогнозуються можливі значення показника в майбутньому);

– аналізу відносних показників (коефіцієнтів), наприклад коефіцієнтів оновлення та вибуття основних виробничих фондів, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта маневреності власного капіталу;

– порівняльного (просторового) аналізу – порівняння показників діяльності окремих підприємств, організацій та об’єднань, конкурентів, порівняння показників з середньогалузевими показниками, із середніми по Україні, із середньосвітовими значеннями.

Поділ сукупності об’єктів дослідження для проведення аналізу на однорідні групи за відповідними ознаками передбачає застосування методу групування. На відміну від статистики, де групування використовуються для узагальнення і типізації явищ, в економічному аналізі вони дозволяють вивчати явища та показники у взаємозв’язку і взаємозалежності, виявляти закономірності і тенденції поведінки їх. У залежності від поставлених задач використовуються типологічні, структурні й аналітичні групування.

Прикладом типологічною групування служить вибір організації як об’єкта дослідження за розмірами, видами діяльності, формами власності. Структурні групування дозволяють вивчати співвідношення окремих частин цілого, наприклад, структуру асортименту виробленої на підприємстві продукції, собівартості продукції, основних виробничих фондів, активу і пасиву бухгалтерського балансу. Аналітичні або причинно-наслідкові групування можуть включати в себе і типологічні і структурні. Використовуються для визначення форми зв’язку між досліджуваними показниками за певною ознакою – кількісною або якісною. В якості інформаційної основи групування може використовуватися як генеральна сукупність показників, так і вибіркова.

Як правило, окремо взятий показник знаходиться під впливом численних, часто різноспрямованих факторів. Тому аналіз динаміки досліджуваного показника повинен супроводжуватися оцінкою і виділенням головних причин-факторів. Часто вивчення причин-факторів, що впливають на поведінку показника, в свою чергу, вимагає класифікації причин-факторів за ступенем впливу на групи першого, другого, третього порядків. Визначення ступеня впливу даного фактора, при незмінності інших, передбачає використання методу ланцюгових підстановок.

Більш складними з числа формалізованих методів аналізу, в основі яких лежать строгі формалізовані аналітичні залежності, є:

– математико-статистичні методи вивчення зв’язків: кореляційний, регресійний, дисперсійний, факторний аналізи, метод головних компонент, індексний та ін.

– економетричні методи: матричні методи, гармонічний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу;

– методи економічної кібернетики і оптимального програмування: методи системного аналізу, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування і т. д.;

– методи дослідження операцій і теорії прийняття рішення: методи теорії графів, теорії ігор, методи мережевого планування і управління і т. д.

В організації підготовки дипломної магістерської роботи економічний аналіз займає проміжне місце між процесом підбору науково-практичної інформації і процесом ухвалення рішення по висунутій гіпотезі дослідження. Звідси зрозуміла роль грамотно підібраної інформації та вибору науково обґрунтованих методів і методик її обробки й аналізу.