Виробництво молока

В країнах ЄС виробництво придатного для споживання молока визначається як валове виробництво мінус втрати (на стадії виробництва).

В Україні виробництво молока включає валове виробництво свіжого молока всіх видів (коров’ячого, овечого, козячого). В обсяги виробництва коров’ячого молока включається усе фактично надоєне молоко від корів молочних і м’ясних порід, у тому числі молоко використане на годування тварин, але без урахування молока, що висмоктано телятами.

Таблиця 4.9.

Виробництво молока

(млн.. т)

	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Бельгія	3.6	3.7	3.5	3.7
Данія	4.7	4.6	4.6	4.6
Німеччина	28.6	28.8	28.7	28.4
Греція	1.8	1.8	1.8	1.8
Іспанія	6.7	6.7	6.6	6.7
Франція	25.8	25.5	25.4	25.3
Ірландія	5.4	5.4	5.3	5.1
Італія	11.3	11.8	11.6	10.8
Люксембург	0.0	0.0	0.0	0.0
Нідерланди	11.3	11.0	10.9	11.0
Австрія	3.2	3.1	3.1	3.3
Португалія	1.7	1.7	1.7	1.8
Фінляндія	2.5	2.4	2.4	2.4
Швеція	3.3	3.3	3.3	3.3
Сполучене королівство	14.7	14.7	14.8	14.6	15.0
Україна	17.3	15.8	13.8	13.8	13.4	12.7

За час економічної кризи сільське господарство України, як й інших країн колишнього СРСР та Східної Європи, зазнало значних збитків. Так, в Єстонії валовий продукт сільського господарства в 1993 році скоротився на 50% порівняно з 1989 роком, у Словаччині на 74%. В Україні тільки за 1991-1995 рр. обсяги виробництва продукції тваринництва скоротилися на 45%, молока - на 30%, яєць - на 42%, бавовни - більш як у два рази. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції наша держава виявилася відкинутою майже на 40 років назад.

Головна причина аграрної кризи в Україні - насамперед порушення закону вартості в сільському господарстві. Це означає відсутність паритету цін на сільськогосподарську продукцію і на промислові товари для аграрного виробництва. У багатьох розвинутих країнах світу існує така форма державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, як паритетні ціни. Наприклад, у США в законодавчому порядку держава встановила таке співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і цін на товари і послуги, які купують фермери, яке існувало у 1910-1914 рр.. Але в Україні в 1991-1996 рр. Ціни на промислові товари, що їх купує село, зросли у 288 тис. разів, а на сільськогосподарську продукцію - лише в 60 тис. разів. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства втратили кілька квдрлн. крб.. З 1990 по 1995рр. Витрати на мінеральні добрива зросли у 84 тис.; пально-мастильні матеріали - у 55 тис., електроенергію - у 30 тис., запасні частини і ремонтні матеріали і 25 тис. разів. Щоб купити, скажемо, зернозбиральний комбайн, колгосп повинен продати нині майже 400 т зерна, а в 1960-1970 рр. - лише 50 т. Крім того, із кожної заробленої гривні держава у формі податків вилучає 87 копійок.

Для інших країн Центральної та Східної Європи причиною аграрної кризи є також зниження попиту на сільськогосподарську продукцію внаслідок лібералізації цін, що призвело до їх надмірного зростання. Аграрна криза зумовлена й енергетичною кризою, нераціональною політикою держави в аграрному секторі, технічною і економічною відсталістю переробної промисловості та ін.

Особливості статистики сільського господарства в США

Досить розвиненою в світі є статистика сільського господарства США. Це пояснюється тією роллю, яку відіграє ця галузь в економіці країни та її зовнішній політиці. Статистика дає можливість озброїти підприємства даними про прогнози й оцінку врожаю різних культур для виконання угод на біржах пшениці, бавовни та ін. Крім того, ці відомості швидко впливають на кон'юнктуру товарних ринків усього світу, особливо на ринки пшениці і бавовни.

Об'єктом статистичного спостереження в США служать фермерські господарства, чисельність яких коливається від 2 до 6 млн. по роках. При цьому американська статистика широко використовує вибірковий метод для оперативного і поточного обліку, а також при розробці матеріалів переписів. Причому важливу роль тут відіграє державна статистика. Вона представлена двома організаціями: Міністерство сільського господарства і Бюро Цензів Міністерства торгівлі.

Міністерство сільського господарства здійснює в основному поточну статистику за допомогою поведення вибіркових обстежень. Опитні листи або розсилаються поштою фермерам, або заповнюються респондентами, що перебувають на службі у Міністерстві сільського господарства, безпосередньо на фермах за словами фермерів.

Зміст питань в анкетах залежить від місцевих умов і характеру продукції рослинництва і тваринництва, яка випускається.

Після збору даних вони узагальнюються у масштабі окремих штатів і країни в цілому. Ці відомості регулярно публікуються протягом року і в цілому за рік у різних довідниках: Cargill Crop Bulletin, Crop and Weather Conditions in the United States, Canada and the world, Agricultural Situation ( щомісячник),Agricultural statistics (щорічник) та ін. У цих довідниках містяться відомості про розміри виробництва, запаси продукції, фермерські ціни більш як для 150 видів продукції; дані про розміри площ, зайнятих під більш ніж 130 сільськогосподарськими культурами.

Бюро цензів Міністерства торгівлі виконує переписи сільського господарства США. При цьому до розробки програми переписів залучаються також спеціалісти Міністерства сільського господарства і різних університетів ( з штатів Айова, Північна Кароліна та Вірджинія, де є спеціальні науково-дослідні лабораторії).

У ході проведення переписів збирається величезний статистичний матеріал, який дає змогу робити висновки про різнобічний розвиток сільського господарства країни: про чисельність ферм; розміри посівних та збиральних площ; товарну продукцію; чисельність зайнятих, їх склад та багато інших відомостей. Однак аналіз сільськогосподарського виробництва за більш-менш тривалий період здійснити складно через незіставність програм окремих переписів.

Дані поточної статистики також відрізняються методикою розрахунку відповідних показників. Наприклад, Бюро цензів до зайнятих у сільському господарстві відносить осіб віком 14 років і старших за винятком студентів та учнів. При цьому якщо працівник протягом обстежуваного тижня більшу частину часу працював на несільськогосподарських роботах, він не увійде до загальної чисельності. Міністерство сільського господарства вважає

зайнятими у сільському господарстві всіх, хто бере участь у роботі на фермі, незалежно від віку і часу його роботи на фермі протягом тижня, що досліджується: для фермерів і найманих робітників - не менш як один год, для членів сімей фермерів - не менш як 15 год.

У сільському господарстві постійно розвиваються продуктивні сили та відносини власності. Найбільш швидкими темпами ці зміни відбулися в останні два століття. Так, у середині 18 ст. у сільському господарстві було зайнято близько 80% сукупної робочої сили на планеті. Наприкінці 19 - на початку 20 ст. у розвинутих країнах світу в цій галузі було зайнято близько 40% населення, а у промисловості приблизно 35%. У середині 90-х років 20 ст. у сільському господарстві у передових країнах світу працювали приблизно 5% працездатного населення, а в США - лише 2,5%. В Україні цей показник становить 17% .

Різке скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві у розвинутих країнах зумовлено значним зростанням продуктивності праці у цій галузі, що дає змогу малою кількістю працівників прогодувати основну масу населення. Наприклад, у США один зайнятий у цій сфері забезпечує їжею близько 139 жителів країни, а в Україні лише приблизно 12-13. Тому обсяг продукції в розрахунку на зайнятого на початку 90-х років становила у США близько 30 тис. дол., а в Україні - приблизно 3 тис. дол.. У Німеччині цей показник наближався до 19 тис. дол., а у Франції - до 21 тис. дол..