logo
Моторин

5.3. Показники рівня промислового виробництва

В міжнароднлї теорії та практиці для характеристики рівня промислового виробництва використовуют натуральні та вартісні показники.

У міжнародних статистичних зіставленнях натуральні показники порівняно з вартісними мають дві переваги. По-перше, на результати міжнародних зіставлень не впливають відмінності між національними системами цін; по-друге, відпадає необхідність перелічування національних даних в єдину порівнювану валюту. Завдяки цим перевагам натуральні показники окремих позицій промислового виробництва застосовуються, в основному, для вирішення таких питань міжнародного статистичного аналізу:

Крім того, натуральні показники можна використовувати як показник заміщення промислового виробництва у цілому, а також як індикатор для вимірювання комплексних явищ типу ефективності, ступеня індустріалізації, рівня економічного розвитку.

У рамках статистики ООН для майже 35 окремих позицій товарів публікуються щомісячні дані щодо виробництва у промисловій сфері в натуральному вираженні („Monfly Bulletin of Statistics"). Програма показників річної статистики охоплює 574 ряди натуральних показників, які повністю публікуються у щорічнику промислової статистики чи в скороченому варіанті у статистичному щорічнику ООН (приблизно 67 рядів показників). Майже 25 % рядів показників повної щорічної програми показників припадає на розділ 38 (виробництво оброблених металевих виробів, машин і обладнання), майже 21 % - на розділ 35 (виробництво хімікатів і хімічних продуктів, а також продуктів з нафти, вугілля, гуми і пластмас) та майже 12 % - на розділи 31 і 32 (виробництво продуктів харчування, напоїв і тютюну; виробництво текстильних товарів, одягу та виробів з шкури).

Однак перелічені переваги натуральних показників не означають, що застосування їх у міжнародних статистичних порівняннях абсолютно безпроблемне. При аналітичній роботі треба враховувати такі аспекти.

По-перше, слід мати на увазі, що натуральні показники є валовими (із статистико-методичного погляду). Отже, високий рівень обсягу виробництва певних видів виробів, який вимірюється у натуральних одиницях, не завжди свідчить про високий рівень розвитку промисловості чи окремих її галузей.

По-друге, значна частина натуральних показників не відображає дрізноманітної якості виробів, особливо в розділах 32, 33 і 38 систематики МСГК. Так, обсяги виробництва радіоприймачів, телевізорів, автомобілів легкових і вантажних, свердлильних верстатів, друкарських машин вимірюються у тисячах штук.

По-третє, натуральні показники, які слід використовувати як замінні (однорідні) для вимірювання промислового виробництва у цілому чи обсягів промислового виробництва окремих галузей, а також як індикатори комплексних явищ, треба ретельно вибирати відповідно до мети аналізу і не перевантажувати їх з боку аналітичної інформативності. Рівень виробництва того чи іншого виробу залежить не лише від виробничих потужностей промисловості ревної країни, а й положення цієї країни у процесі міжнародної спеціалізації та кооперації, а також від обсягу й виду природних ресурсів, які є у розпорядженні цієї країни, від національних звичаїв і особливостей, кліматичних і географічних факторів. Високий обсяг виробництва окремих виробів не завжди є мірилом високого ступеня індустріалізації. Він може бути, наприклад результатом одностороннього розвитку виробничої структури, тобто промисловістьв і народне господарство в цілому характеризуються ірраціональною структурою, яка залежить від імпорту.

По-четверте, виходячи з вимог до міжнародної порівнюваності для натуральних показників існує п'ять елементів її, що підлягають аналізу, а саме:

Для визначення обсягу виробництва у промисловості (підприємство, галузь, промисловість у цілому) в міжнародній промисловій статистиці застосовуються два основні типи вартісних показників: „вартість брутто" і „вартість нетто" виробленої продукції. Крім того, за допомогою переробленої методики промислової статистики („International Recomendations for Industrial Statistics") було здійснено подальший розподіл цих двох основних типів: „цензовий показник" і „загальний показник". Кожний з цих чотирьох показників може оцінюватися як у цінах промисловості, так і в цінах за факторами виробництва. В результаті у цілому вартісні показники використовують для визначення рівня промислового виробництва, а значить, для міжнародного зіставлення промислового виробництва.

Валові показники визначаються загальною вартістю брутто результату економічної діяльності підприємства, галузі та ін., яка складається з витраченого постійного основного, постійного оборотного і змінного капіталу, а також доданої вартості.

Чисті показники (показники нетто) промислової статистики із методичного боку не відрізняються від тих показників її продукції, що застосовуються, наприклад, в Україні. Показник в статистиці ООН визначається, виходячи з відповідного показника брутто за вирахуванням витрат на матеріал, напів-фабрикати, сировину й пальне, а також електроенергію, тобто за вирахуванням витрат на затрачений оборотний капітал. Тим самим показники містять вартість затраченого змінного капіталу (заробітна плата й оклади), прибуток і вартість затраченого основного капіталу (амортизація).

У діючій до 1983 р. Методиці промислової статистики ООН містився показник „чистої продукції", який складався із затраченого змінного капіталу і доданої вартості. Однак у міжнародних статистичних матеріалах лише в деяких виняткових випадках містилися дані для цього показника. Перероблена методика промислової статистики ООН зараз не включає цього показника.

„Цензові показники" і „загальні показники" відрізняються між собою за обсягом економічної активності, який враховується відповідним показником. У загальному показнику враховуються всі здійснені види економічні діяльності певною господарською одиницею промисловості щодо виробництва товарів і послуг та виробничі результати і пов'язані з ними витрати.

Показники відповідно до загальної концепції спираються на поняття виробництва в СНР, тобто відповідні показники охоплюють крім результатів і витрат виробничого процесу, також результати і витрати невиробничої діяльності.

На відміну від загальних показників показники цензової концепції містять лише типові види економічної діяльності, що відповідають основним розділам 2, 3 і 4 систематики МСГК. Цензові показники відрізняються від загальних тим, що вони не враховують невиробничої діяльності, а також тієї виробничої діяльності, яка відповідно до прийнятих розмежувань промисловості не є типовим видом промислової діяльності (виробнича непромислова діяльність).

Більш практичним є перерахунок „чистої продукції" у показник „чиста вартість виробленої продукції", при цьому обсяг вартості чистої продукції збільшується на розмір амортизації.

Оцінювати показники для відображення рівня промислового виробництва відповідно до переробленої методики промислової статистики ООН можна за двома видами цін: виробнича, чи сукупна, та ціна за факторами виробництва.

Виробнича - це ціна, за якою покупець товарів чи послуг розраховується з виробником. До неї включені податки і мито, що входять до рахунку, який виробник пред'являє покупцеві, Виробнича ціна містить також сукупність усіх побічних податків за відрахуванням одержаних підприємством дотацій:

Побічні податки на товари:

Інші податки:

податок на додану вартість;

податок на предмети споживання; на предмети розкоші;

на експорт з товарообороту;

податок на транспорт;

гербовий та реєстраційний збір

податок на землю і будівлі;

податок з фонду заробітної плати підприємства;

районні податки;

промисловий податок;

страхове мито;

збори за спеціальні послуги суспільного характеру;

податок на доходи від видовищних та розважальних підприємств;

податок за використання основного капіталу;

Система вартісних показників промислової статистики ООН:

Цензова валова

вартість

Інші

Валова

вартість

виробленої

+

надходження

=

виробленої

продукції

продукції

-

-

-

Цензові

Інші

Проміжні

проміжні

+

витрати

=

витрати

витрати

-

-

-

Цензова

вартість

Різниця

між іншими

Вартість

чистої

+

надходженнями

=

чистої

продукції

та іншими

витратами

продукції

Показники, виражені в цінах за факторами виробництва, характеризуються відповідними показниками, вираженими у виробничих цінах. Для цього останні зменшуються на сальдо побічних податків (побічні податки за відрахуванням субсидій).

До цензової валової вартості виробленої продукції належить вартість виробленого товару, надходження від продажу відходів виробництва, продажу електроенергії, газу і пару та вартість виготовлених власними силами машин, установок і будівель. Товари, закуплені підприємством і знову продані без проміжної переробки чи обробки, облічуються розміром різниці у вартості продукції між закупівельною і продажною цінами. Крім того, у цензовій валовій вартості виробленої продукції облічуються доходи від виконаних для третіх осіб договірних, комісійних, будівельних робіт і робіт щодо ремонту й обслуговування, а також надходження від науково-дослідних і конструкторських робіт промислового характеру.

Показник валової вартості виробленої продукції (відповідно до загальної концепції) відрізняється від показника цензової валової вартості виробленої продукції на величину так званих „інших доходів", які надходять від діяльності, що не є типовою для промисловості.

Цензова вартість продукції у виробничих цінах визначається так:

Вартість проданого (відвантаженого) виробленого, товару

+

Вартість проданого (відвантаженого) товару, який було придбано і продано на одних і тих самих умовах

-

Закупівельна вартість товару, який було придбано і продано на одних і тих самих умовах

-

Плата іншим організаціям за перевезення товару

+

Надходження від виконаних промислових робіт і послуг промислового характеру, наданих третім особам

+

Вартість основного капіталу, створених власними силами

+

Зміна запасів незавершеного виробництва

+

Зміна запасів готових товарів

+

Зміна запасів товарів, які продаються на тих самих умовах, на яких вони були придбані

+

Податок на новстворену вартість, нетто

=

Цензова вартість продукції у виробничих цінах

-

Надходження від здачі в оренду машин і обладнання

-

Інші надходження

Інші надходження в основному складаються з доходів від побутових установ для робітничого персоналу типу кафе, гуртожитків та ін.; комісійних винагород; плати за транспортні послуги, надані третім особам; плати за зберігання товару і складські роботи, доход від магазинів та ін.; плати за право користування патентами, товарними знаками, право публікації тощо; доходу від посередницьких послуг, у тому числі надходження від трансфертів у зв'язку з операціями, пов'язаними з торгівлею уживаними речами, земельними ділянками, нематеріальним майном та ін. Перелічені джерела надходжень з точки зору СНР перебувають у сфері виробничої діяльності. Ці надходження слід відрізняти від надходжень від розподілу доходів та змін у майновому стані. Доходи від майна і підприємницької діяльності (дивіденди і проценти, які одержуються) та надходження від змін у майновому стані, наприклад від продажу патентів і ліцензій, а також від продажу земельних володінь і уживаного обладнання й засобів виробництва не слід відносити до графи „інші доходи".

Цензові проміжні витрати включають витрати, необхідні для забезпечення обсягу виробництва, обчисленого за допомогою цензової валової вартості виробленої продукції. До цих витрат відносять затрачений матеріал, сировину, напівфабрикати, паливні матеріали, матеріали виробничого призначення, електроенергію і канцтовари, а також плату за послуги промислового характеру, надані третіми особами, наприклад за договірні та комісійні роботи (ремонт будівель, машин, обладнання та ін.). Ці види продукції та послуги оцінюються у продажних цінах, тобто у цінах, за які їх пропонують на ринку. Для товарів, що були придбані не через ринок, розрахунки виконуються на основі ринкових цін.

Відповідно до загальної концепції аналогічно до відмінностей між „валовою вартістю виробленої продукції" і „цензовою валовою вартістю виробленої продукції" відрізняють „проміжні витрати" від „цензових проміжних витрат", при цьому перші більші за останні на так звані „інші витрати".

Інші витрати містять виплати за користування нетиповими для промисловості послугами:

1. Орендна плата за машини, обладнання, будівлі та ін.

2. Страхові внески

3. Виплати банкам (без процентів)

4. Оплата робіт, на які не поширюється фонд заробітної плати

5. Оплата зберігання товарів і послуг магазинів

6. Купівля обладнання для сфери робочого постачання та іншого обладнання, призначеного для невиробничої сфери

7. Інші виробничі витрати:

7.1. Витрати на рекламу, консультації з правових і фінансових питань та послуги щодо планування, науково-дослідні та конструкторські роботи.

7.2. Придбання патентів і ліцензій

7.3. Друкарські витрати і витрати на передплату газет і журналів

7.4. Поштові витрати

7.5. Представницькі витрати, гроші на відрядження та ін.

7.6. Витрати на проведення засідань керівних органів підприємства, зборів акціонерів тощо

7.7. Комісійні винагороди для осіб, які не входять до штату підприємства

7.8. Внески за членство у спілках підприємців, у професійних об'єднаннях та ін.

7.9. Витрати на очисні роботи і переробку відходів виробництва

7.10. Побічні витрати, пов'язані з придбанням майна

Показники нетто „цензова вартість чистої продукції" і „вартість чистої продукції" (повна) обчислюються як різниця між „цензовою валовою вартістю виробленої продукції", „валовою вартістю виробленої продукції" та „цензовими проміжними витратами" і „проміжними витратами".