Тема 6.5. Удосконалення економічних відносин аграрних і переробних підприємств

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН АГРАРНИХ І ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність економічних відносин виробничих структур

1.2. Особливості економічних відносин аграрних і переробних підприємств

1.3. Методика оцінки економічних відносин аграрних і переробних підприємств

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ РАЙОНУ І СУЧАСНИЙ СТАН ЇХ ВЗАЄМОВІДНОСИН З ПЕРЕРОБНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

2.1. Сучасний стан розвитку аграрних і промислових формувань

2.2. Економічна ефективність виробництва продукції в аграрних і промислових формуваннях

2.3. Аналіз взаємовідносин аграрних і переробних підприємств

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН АГРАРНИХ І ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Покращення виробничих зв’язків з переробними підприємствами на інноваційній основі

3.2. Удосконалення ціноутворення на аграрну продукцію та механізму розподілу додаткового прибутку від продажу продукції промислових підприємств

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

У підрозділі 1.1 на основі наукових джерел досліджуються теоретичні основи економічних відносин аграрних і переробних підприємств. Слід розглянути: ресурсні, організаційні, економічні і нормативні чинники, що впливають на ефективність інтеграційних процесів; види агропромислових формувань; систему організаційних і технологічних зв’язків, виробничо-договірних відносин та економічний механізм розвитку міжгосподарських зв’язків.

У підрозділі 1.2 висвітлюються особливості економічних відносин аграрних і переробних підприємств: створення сировинної зони для переробних підприємств на основі їх інтеграції та кооперації з сільськогосподарськими підприємствами; зміцнення виробничо-господарських зв’язків між сільськогосподарськими і переробними підприємствами; взаємоузгодження ціноутворення, взаєморозрахунків, умов реалізації кінцевої продукції; технічна виробничо-комерційна взаємодопомога тощо. Все будується на договірній основі.

Підрозділ 1.3 повинен містити систему показників оцінки діяльності підприємств до і після інтеграції (об’єднання). До них відносяться: показники виробничо-господарської діяльності (обсяг реалізації, дохід та ін.); показники ефективності використання ресурсів (фондовіддача, матеріаловіддача, рентабельність тощо); показники інноваційної активності (поява нових видів продукції і покращення їх асортименту, кількість інноваційних ідей персоналу та ін.); показники отримання додаткових позикових коштів тощо.

У підрозділі 2.1 слід кількісно проаналізувати: наявність в районі аграрних підприємств за формами господарювання і розмірами; їх виробничий потенціал і ефективність його використання; розвиток інтеграційних та кооперативних формувань по їх видах і кількості.

Підрозділ 2.2 присвячується аналізу ефективності роботи окремо аграрних і переробних підприємств, і окремо інтегрованих формувань (господарської їх діяльності в цілому, а також окремих видів продукції). При цьому обов’язково використовуються показники, що були наведені в підрозділі 1.3.

У підрозділі 2.3 слід на прикладі окремих інтегрованих структур дослідити форми організації взаємовідносин, механізм взаємодопомоги. Вказане необхідно підтверджувати конкретними матеріалами (у тому числі розрахунками).

Напрями удосконалення взаємовідносин аграрних і переробних підприємств висвітлюються в розділі 3. При цьому у підрозділі 3.1 на прикладі окремого сільськогосподарського підприємства слід обґрунтувати резерви покращення виробничих зв’язків з переробним підприємством на основі впровадження інновацій (з наведенням конкретних розрахунків). Якщо є необхідність, можливо обґрунтувати створення нових організаційно-виробничих структур.

У підрозділі 3.2 досліджуються напрями покращення ціноутворення на аграрну продукцію з метою встановлення еквівалентного міжгалузевого обміну і зацікавленості в кінцевих результатах роботи інтегрованих формувань. При цьому слід звертати увагу насамперед на оптимізацію внутрішніх розрахункових цін за продукцію і послуги (за допомогою яких всім підприємствам таких формувань забезпечуються приблизно рівні умови господарювання). Продовжуючи дослідження, доцільно зупинитись на розгляді механізму розподілу додаткового прибутку від продажу промислової продукції.