Тема 6.12. Організація розвитку садівництва (виноградарства) на інноваційній основі

Вступ

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ САДІВНИЦТВА (ВИНОГРАДАРСТВА)

1.1. Сутність і значення розвитку та реалізації інноваційних процесів в економіці

1.2. Особливості інноваційної діяльності в садівництві (виноградарстві)

1.3. Методичні засади інноваційного розвитку садівництва (виноградарства)

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК САДІВНИЦТВА (ВИНОГРАДАРСТВА) ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ГАЛУЗІ

2.1. Тенденції розвитку та сучасний стан промислового садівництва (виноградарства)

2.2. Аналіз стану ресурсного потенціалу садівництва (виноградарства)

2.3. Організація інноваційної діяльності у садівництві (виноградарстві) та оцінка її впливу на ефективність виробництва

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У САДІВНИЦТВІ (ВИНОГРАДАРСТВІ)

3.1. Стратегічне планування розвитку садівництва (виноградарства) на інноваційній основі

3.2 Активізація інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку промислового садівництва (виноградарства)

3.3. Розвиток агропромислового комбінування у садівництві (виноградарстві)

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

У першому розділі необхідно дослідити теоретичні засади розвитку та реалізації інноваційних процесів у сучасних умовах господарювання, визначити особливості інноваційної діяльності в аграрному секторі та сформувати інноваційні пріоритети промислового садівництва (виноградарства).

Слід брати до уваги, що особливу роль у розвитку інноваційної сфери економіки відіграє науково-технічний прогрес, який характеризує процес розвитку науки, техніки, виробництва і сфери споживання у світовому господарстві. Метою формування галузевої інноваційної системи є реалізація можливостей науково-технічного потенціалу для забезпечення розвитку й ефективного функціонування структурних складових національного господарського комплексу. В сучасних умовах господарювання саме інноваційні пріоритети визначають характер відтворювальних процесів будь-якої системи. Необхідно дослідити науково-інноваційне забезпечення галузі садівництва (виноградарства), як визначальний фактор стратегічного розвитку й конкурентоспроможності його продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. При цьому процес створення садів, ягідників та виноградників являє собою особливий вид діяльності сільськогосподарських підприємств та їх структурних підрозділів, є процесом використання інновацій, що визначається не лише природними, а й економічними процесами.

У другому розділі необхідно оцінити тенденції розвитку та сучасного стану промислового садівництва (виноградарства), здійснити аналіз стану ресурсного потенціалу галузі та дати оцінку ефективності інноваційних процесів, що відбуваються в ній. У даному розділі потрібно проаналізувати за останні 5-10 років динаміку площ, урожайності і валових зборів плодів (винограду) у підприємстві. Оцінка ресурсного потенціалу передбачає визначення максимальної віддачі від плодоносного саду (винограднику) за відповідного рівня врожайності та темпів відтворення насаджень. Визначити вплив організаційно-економічних чинників на рівень конкурентоспроможності продукції садівництва (виноградарства) та інноваційний характер відтворювальних процесів у галузі. Дослідити вплив упровадження інновацій на економічну ефективність виробництва плодів (винограду) підприємствами.

У третьому розділі необхідно обґрунтувати заходи щодо активізації інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку промислового садівництва (виноградарства), визначити організаційно-економічні засади державного регулювання та підтримки інноваційного розвитку галузі, здійснити стратегічне планування виробничо-господарської діяльності садівницького (виноградарського) підприємства на інноваційні основі, а також обґрунтувати та підтвердити відповідними розрахунками розвиток агропромислового комбінування у садівництві (виноградарстві). Формування інноваційного потенціалу галузі садівництва (виноградарства) має відбуватись на основі взаємодії сфер: науково-дослідної, виробничої, переробки та зберігання, маркетингових досліджень ринку продукції та ресурсного забезпечення.

Слід пам’ятати, що у сучасних умовах особливого значення набуває інтеграція – як горизонтальна, так і вертикальна. У той же час при створенні таких формувань необхідна розробка чіткого механізму економічних відносин, що забезпечують рівні умови для всіх учасників інтеграційного процесу. При цьому кооперація виробників плодоягідної (виноградної) продукції з переробними підприємствами повинна забезпечувати багаторівневість економічних відносин, тобто включати кооперативні структури підприємств, міжгосподарські, територіальні, регіональні та міжрегіональні структури.

Для вибору найбільш ефективних форм і методів інноваційної активності в агропромисловому комплексі потрібний, перш за все, науково обґрунтований менеджмент, який містить: формулювання мети і вибір стратегії, підготовку інноваційних проектів; управління проектами та ризиками, персоналом, створенням, освоєнням і якістю нової техніки; оцінку ефективності інновацій.

Стратегія інноваційного розвитку садівництва (виноградарства) повинна передбачати використання конкретної переваги, що базується на принципово новій технології, товарів або її комбінації. Слід також звернути увагу на те, що формування та реалізація стратегії інноваційного розвитку має базуватись на: врахуванні соціально-економічних засад розвитку; раціональному поєднанню економічних та екологічних факторів; організаційних чинників, реструктуризації аграрних підприємств; поетапному впровадженню науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок у практичну діяльність; поглибленні взаємозв’язків аграрних формувань на основі моделі інноваційного розвитку економіки. Серед заходів ефективного розвитку садівництва (виноградарства) на інноваційній основі слід виокремити: запровадження сучасних інноваційних проектів як у виробничу, так і переробну сферу; розробку нових інноваційних підходів, які забезпечили б ефективне освоєння перспективних інноваційних рішень; реорганізацію підприємств на основі конкурентоспроможності техніки та застосування новітніх технологій; активізацію внутрішніх джерел зростання, розширення виробництва і відповідно продаж виробленої продукції на внутрішньому ринку.