1) Суб’єкти і об’єкти підприємництва в аграрному секторі.

Господарський кодекс встановлює, що суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни нашої держави, інших країн, необмежені законом у правосуб’єктності і дієздатності.

Форми підприємств в сільському господарстві можуть бути: одноосібні фермерські господарства та великі акціонерні товариства, тобто будь-яка форма власності.

До засобів виробництва в аграрній сфері відносять: будівлі, споруди, с/г техніку, транспортні засоби, землі, одно - та багаторічні насадження, продуктивна та робоча худоба, насіння, корми, отрутохімікати та інше.

Земельні відносини – це відносини, які складаються між суб’єктами підприємницької діяльності з приводу використання землі як основного засобу виробництва.

Земельна власність - це певна історична форма відчуження-привласнення землі як предмета природи, що виражає економічні відносини між людьми з приводу її використання як необхідної умови будь-якої підприємницької діяльності і головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві.

Земельна власність проявляється у формі: землеволодіння, землекористування та земле розпорядження.

Землеволодіння – це неповне часткове привласнення конкретної ділянки землі окремою особою, групою осіб або державою.

Землекористування – це фактичне використання даної ділянки землі окремою особою, кооперативом, громадською організацією, державою, відповідно до найдоцільнішого використання її корисних властивостей.

Розпорядження – це прийняття рішення власником даної ділянки землі з приводу її функціонування.