6.Валовий внутрішній продукт як ключовий макроекономічний показник, його взаємозв’язок з валовим національним доходом (валовим національним продуктом) та способи розрахунку

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям. ВВП – це показник сукупного обсягу діяльності суб’єктів господарювання, який, на відміну від валового випуску, не включає виробниче споживання. ВВП застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення. На основі ВВП розраховується цілий ряд інших макропоказників. Перший з них – ВНП, який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи отримано резидентами інших країн. Валовий національний продукт (ВНП) – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовуються. ВНП не враховує доходи, зароблені компаніями, розташованими в країні, але які перебувають у володінні іноземців, а також доходи іноземців, які працюють у країні.

Взаємозв’язок між ВВП та ВНП має такий вигляд: ВНП = ВВП + доходи, які отримали резиденти з-за кордону у зв’язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн (заробітна плата, проценти, дивіденди), – доходи, оплачені резидентами іноземних країн, за участь у виробництві ВВП даної країни (заробітна плата, проценти, дивіденди).

Відмінність між ВВП і ВНП полягає у так званих чистих факторних доходах: якщо надходження в країну за фактори виробництва від решти світу переважають над платежами решті світу, то ВНП перевищує її ВВП, і навпаки, якщо ці надходження менші за платежі решті світу, то ВВП країни більший, ніж її ВНП.

ВВП = ВНП – чисті надходження факторів від інших країн.

Існують методи розрахунку ВВП за виробленою продукцією (виробничий метод); за витратами на виготовлену в країні продукцію та за доходами, отриманими в результаті виробництва продукції.

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:

ВВ – ПС = ДВ, де

ВВ – валовий випуск;

ПС – проміжне споживання;

ДВ – додана вартість.

Тобто за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції або додану вартість, створену всіма галузями економіки.

Розрахунок ВВП за витратами:

ВВП = CВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ, де:

ВВП – валовий внутрішній продукт;

СВ – споживчі витрати;

ВІ – валові внутрішні приватні інвестиції;

ДЗ – державні закупівлі;

ЧЕ – чистий експорт.

Обчислення ВВП за доходами.

ВВП = ЗП + рента + процент + прибуток + НП + ЗД + А, де:

ВВП – валовий внутрішній продукт;

ЗП – заробітна плата з нарахуваннями на неї;

НП – чисті непрямі податки (податки мінус субсидії);

А – амортизація основного капіталу;

ЗД – змішаний дохід (некорпоративний прибуток).

В економічній теорії та практиці розраховують номінальний та реальний ВВП. Номінальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який обчислюється в поточних ринкових цінах (фактичні ціни того року, який є предметом обліку або аналізу). На величину номінального ВВП впливає динаміка обсягу виробництва та динаміка рівня цін.

Реальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який обчислюється в постійних цінах (фактичні ціни того року, котрий приймають за базовий у разі обчислення макроекономічної динаміки). Реальний ВВП точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту, тому що не враховує зміну рівня цін. На величину реального ВВП впливає лише зміна обсягів виробництва. Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін.

Номінальний ВВП = ,

де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi – ціна і-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси: 1)динаміка обсягу виробництва; 2)динаміка рівня цін.

Реальний ВВП = ,

де p0 – ціна і-го товару в базисному році.

На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Тз) і темп його приросту (Тп):

Тз= (ВВПр у поточному році / ВВПр у базовому році)*100

Тп=((ВВПр у поточному році – ВВПр у попередньому році) / ВВПр у попередньому році)*100

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основним з них є індекс цін ВВП (ІР), який називається дефлятором ВВП (індекс Пааше); індекс споживчих цін (ІРС)(індекс Ласпейреса); індекс Фішера (ІРф).

Отже, ІР = Дефлятор ВВп =

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (ІР<1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу більша за одиницю (ІР>1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Для фіксованого, незмінного набору споживчих товарів і послуг розрахуємо індекс Ласпейреса: ІРС .

Індекс Фішера визначається як середня геометрична значень індексів Ласпейреса і Пааше: ІРф

7. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ НА ОСНОВІ ВВП ТА ЙОГО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ЕКОНОМІЧНИМ ДОБРОБУТОМ.

ВВП на душу населення є дуже поширеним показником рівня економічного розвитку та добробуту. Як правило, в країнах з високим рівнем ВВП на душу населення вищим є і показники рівня особистого споживання, освіти, тривалості життя, охорони здоров′я, вільного часу тощо. Однак застосування ВВП на душу населення як показника економічного добробуту дещо обмежене.

Американські вчені Дж. Тобін і В. Нордгауз в 1927р. здійснили експериментальні розрахунки показника чистого економічного добробуту (ЧЕД). Вони звернули увагу на те, що кінцева мета економічної діяльності – споживання, але ВВП характеризує виробництво. Показник ЧЕД розраховується в певній послідовності:

• спочатку із величини ВНП віднімались валові інвестиції(амортизація і чисті інвестиції);

• одержаний результат зменшувався на суму державних витрат на підтримку суспільно-політичної системи(превентивні витрати), які не збільшують добробут;

• в результаті визначався показник ВНП, який характериз. добробут; до нього додавалась вартість: послуг споживчого капіталу(фондів споживчих товарів довгострокового користування), вільного часу, праці домогосподарок.

Ці три компоненти є фактором добробуту, але в статистиці не розраховуються. Тому їх вартість визначалась умовно.

Співвідношення в темпах зміни показників ВВП і ЧЕД може бути різним. Наприклад, темпи динаміки ВВП можуть уповільнюватися, а темпи зміни ЧЕД – зрости. Це відбувається, коли:

1. зниження темпів росту ВВП супроводжується певний час зростанням реального споживання;

2. збільшується вільний час;

3. зростає неринкова діяльність;

4. покращується стан довкілля, тобто зменшується забруднення середовища.