logo search
Опор

Циклічність економічного розвитку. Основні характеристики циклів. Економічні і структурні кризи. Малі і середні цикли. Довгі хвилі н.Д. Кондратьєва. Державне антикризове регулювання економіки

Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток хвилеподібно зростаючий характер. Хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних циклів.

Зростання і падіння обсягів національного виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою ринкової економіки.

Економічний цикл – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Модель економічного циклу

Фази економічного циклу

Рівень економічної активності складають такі показники: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску виробництва.

Спад (криза, рецесія).

— перевиробництво товарів порівняно з попитом на них;

— значне скорочення обсягів виробництва;

— падіння цін;

— дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для платежів;

— біржовий крах та банкрутство підприємств;

— зростання безробіття;

— падіння рівня заробітної плати;

— падіння рівня прибутку;

— масове знищення товарів, устаткування тощо;

— недостатність кредитних ресурсів. 

Дно (депресія, застій).

Найнижча точка спаду циклу – критична точка в економіці. 

— «застій» виробництва;

— низький рівень цін та зайнятості;

— найбільша кількість банкрутств;

— відсутність нових інвестицій;

— ліквідація товарного надлишку. 

Пожвавлення.

— розширення виробництва до відновлення докризового рівня;

— зростання цін;

— модернізація виробництва;

— зростання зайнятості;

— активізація попиту;

— відновлення інвестицій.

Пік (піднесення, експансія, бум).

— зростання заробітної плати та інших видів доходів;

— масове оновлення капіталу;

— підвищення рівня цін;

— зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і створює умови для нової кризи.

Тривалість фази падіння у західних країнах становить півроку або півтора року, в Україні вона тривала десять років.

Виділяють два основних підходи до визначення причин циклів.

Перший пов’язаний з зовнішніми (екзогенними) факторами, які перебувають за межами економічної системи:

• політичні та випадкові події (війни, революції, перевороти тощо);

• зміни чисельності населення (міграція);

• поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень (автомобіль, залізниці, комп’ютери);

• відкриття нових земель та родовищ корисних копалин;

• погодно-кліматичні зміни тощо.

Другий – з внутрішніми (ендогенними) факторами, які притаманні даній економічній системі:

• нестабільність витрат;

• зміна цін на ресурси (нафту, газ та інші види сировини);

• діяльність держави у сфері регулювання економіки (зміни у кредитно-грошовій, податковій політиці) тощо.

Поєднання або комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів і стають причинами економічних циклів.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань.

Короткі цикли

Тривалість: 3 роки і 4 місяці.

Вони пов’язані з відновленням економічної рівноваги на споживчому ринку. Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли (промислові) – цикли Клемента Жугляра.

Тривалість: 8 – 10 років.

Причину цих циклів вбачали в періодичності оновлення основного капіталу і пов’язували зі зменшенням попиту на устаткування і споруди.

Довгі цикли

Тривалість: 45 – 60 років.

Існування довгих циклів пов’язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури.

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

• І фаза – висхідна хвиля (25 – 30 pp.) – це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології, її супроводжують значні соціальні коливання (війни, революції);

• II фаза – низхідна хвиля (20 – 25 pp.), криза виникає тоді, коли стара структура економіки вступає в конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.