logo search
Опор

Економічне зростання

безперервне

пропорційне

Економічне зростання може вимірюватися за допомогою різних показників, у залежності від мети аналізу:

• зростання реального ВВП в абсолютних вимірниках (для оцінки зростання економіки в цілому);

• зростання реального ВВП в розрахунку на душу населення (для порівняння життєвого рівня населення);

Y = Y1 - Y0 / Y0 ×100%

• зростання реального ВВП в розрахунку на одного зайнятого (для оцінки рівня й динаміки економічної активності).

Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

  1. абсолютного приросту реального обсягу виробництва, який визначається за формулою:

∆Y = Yt – Yt-1 ,

де ∆Y – приріст ВВП, ВНП чи НД;

Yt – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період t;

Yt-1 – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, попередній періодові t.

  1. темпу економічного зростання, який визначається за формулою:

Моделі економічного розвитку, які тісно пов’язані з господарським зростанням:

• модель лінійних стадій розвитку (зростання);

• теорія структурних трансформацій;

• теорія зовнішньої залежності;

• неокласична модель вільного ринку;

• теорія ендогенного зростання;

• модель сталого розвитку.

Модель

Належність до наукової течії

Визначальні фактори та умови побудови моделі

Модель Р.Ф. Харрода

кейнсіанська

Фактори попиту: інвестиції І та заощадження S подані у формі схильності до заощадження Sꞌ та капітального коефіцієнта С, за умови І = S

Модель О. Домара

кейнсіанська

Фактори попиту: інвестиції І та заощадження S подані у формі схильності до заощадження Sꞌ, приросту інвестицій ∆І та граничної продуктивності капіталу, - за умови рівності приросту сукупного попиту і сукупної пропозиції - ∆АD = ∆АS

Модель Дж. В. Робінсона

кейнсіанська

Фактори попиту: заробітна плата W і квазірента (сума прибутку та амортизації) Q, фактори пропозиції: науково-технічний прогрес і зростання населення; інституційні фактори: ступінь монополізації та конкурентності економіки.

Виробнича функція Кобба - Дугласа

неокласична

Фактори пропозиції: праця L і капітал C за умови, якщо сума часток впливу праці k і капіталу j на обсяг виробництва дорівнює одиниці: (k + j) = 1

Виробнича функція Кобба – Дугласа - Тінбергена

неокласична

Фактори пропозиції: праця L, капітал C і якісні зміни у виробництві (у т.ч. і науково-технічний прогрес) еλt за умови, що сума часток впливу праці α, капіталу β та якісних змін у виробництві λ на обсяг виробництва дорівнює одиниці: (α + β = λt) = 1

Виробнича функція Р.М. Солоу

неокласична

Фактори пропозиції: капітал К, праця L, і ефективність праці Е, подані у вигляді капіталоозброєності ефективного працівника К/ LЕ або k за умови розподілу продукту Y/ L або у нормою заощадження sꞌ між споживанням с та заощадженням sꞌf(k), які дорівнюють інвестиціям І на рівні Золотого правила. Тобто максимізація споживання с ефективного працівника та цілковите відшкодування інвестиціями І або sꞌf(k) втрат, пов’язаних із амортизацією основного капіталу δk, приростом населення nkꞌ і науково-технічним прогресом gꞌk

Виробнича функція Дж. Е Міда

неокласична

Фактори пропозиції: середньорічні темпи зростання капіталу К, праці L і технічного прогресу (y%) за умови незмінної норми заощадження sꞌ, дії закону граничної продуктивності, поєднання виробничих факторів у будь-яких пропорціях

Виробнича функція Е. Денісона

неокласична

Фактори пропозиції: праця L, капітал К і земля N, що подані у формі приростів та граничних продуктів: ∆L, ∆К, ∆N; МРL, МРК, МРN

Виробнича функція В. Трапєзнікова

неокласична

Фактори пропозиції: продуктивність праці в, чисельність зайнятих ч, рівень знань У, фондоозброєність зайнятих Ф

Теоретична модель економічного зростання С.С. Кузнеця

інституціональна

Фактори: демографічне зростання, зростання рівня знань, внутрішньодержавна адаптація до факторів зростання, структура виробництва, зайнятості й доходу, державне регулювання, зовнішні відносини між країнами та ін.

Модель Т.В. Шульца

інституціональна

Фактори: інформація, інвестиції у людський капітал, модернізація економічних та юридичних інститутів, ліквідація бідності

Виділяють два основні підходи до моделювання процесу зростання – це неокейнсіанський та неокласичний.

Неокейнсіанськими називають ті моделі зростання, які, як і кейнсіанська теорія взагалі, грунтуються на попиті. Один із факторів попиту – інвестиції, які мультиплікативно збільшують доход. Водночас інвестиції самі обумовлюються зростанням доходу (ефект акселератора).

Відомим прикладом моделей даного напряму є модель Домара-Харрода (30-і р. ХХ-ого ст).

Модель Домара.

В моделі припускається, що:

1. Існує тільки ринок благ і він початково збалансований.

2. На ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін.

3. Фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.

На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), чого не враховував Кейнс. Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання.

У моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій (It / It-1) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (граничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Модель Харрода.

Аналогічних висновків дійшов і Харрод. На відміну від Домара, Харрод особливу увагу приділяє зайнятості робочої сили за умов економічного зростання.

Модель Харрода враховує такі припущення. Якщо в попередньому періоді сукупний попит перевищує сукупну пропозицію (YDt-1  YSt-1), то підприємці збільшують темпи розширеного відтворення. Якщо YDt-1  YSt-1, темпи виробництва зменшуються, і якщо Yt-1D = Yt-1S, темпи зростання залишаються незмінними. 

Фактори економічного зростання. Науково-технічна революція та її роль в економічному зростанні. Заощадження та нагромадження. Інвестиції – ключова ланка перетворення структури народного господарства та передумов економічного зростання.