7. Ефективність функціонування олігополії та монополістичної конкуренції

Олігополії складають значну частку ринкової структури сучасної економіки, тому вивчення теорії олігополії є важливим напрямом економічної науки. Оскільки більшість олігополій встановлює ціни товарів, що перевищують граничні витрати, ефективність розподілу ресурсів не досягається.

В умовах олігополії, як правило, не досягаються ні ефективний розподіл ресурсів, ні ефективне виробництво, як в умовах чистої конкуренції. При порівнянні олігополії та монополії можна зробити висновок, що олігополія – більш небезпечна рикова структура для суспільства, ніж монополія, тому що монополія регулюється державою, а в олігополії, що працює в умовах таємної згоди як монополія, складається враження конкуруючих фірм і в держави немає підстав для її регулювання.

Погляди економістів щодо ступеня ефективності олігополії з точки зору чутливості до технічного прогресу та впровадження новацій розбіжні: 1) ряд економістів (Шумпетер, Гелбрейт) вважають, що тільки великі фірми-олігополісти, що мають значні фінансові, технічні та інтелектуальні ресурси, здатні забезпечити технічний прогрес. 2) Їх опоненти доводять протилежне: дуже багато відкриттів, що визначали прогрес галузей, були зроблені у малих фірмах чи навіть винахідниками-одинаками.

На ринках монополістичної конкуренції також не досягаються ні ефективне використання ресурсів, бо Р ≠ МС, ні виробнича ефективність, бо Р ≠ minAC.

Монополістичний елемент викликає декотре недовикористання ресурсів для виробництва товарів в умовах цієї ринкової структури. В умовах монополістичної конкуренції фірми виробляють менший, ніж найбільший ефективний обсяг продукції. Виробництво веде за собою більш високі витрати на одиницю продукції, ніж досяжний мінімум. Це означає встановлення ціни трохи більш високої, ніж було б в умовах чистої конкуренції. Це означає, що фірма не до кінця використовує свої виробничі потужності, тобто діє з надлишковою виробничою потужністю.

Фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимального прибутку фактично повинна маніпулювати трьома змінними чинниками: ціною, диференціюванням продукту та рекламно-пропагандиською діяльністю.