Lektsi-2

7. Особливості функціонування ринку землі

Ринок землі – це ринок природних ресурсів, що включає в себе сільськогосподарські угіддя, родовища корисних копалин, ділянки для споруд тощо.

Особливість землі полягає у тому, що вона:

є особливим, невідтворювальним фактором виробництва, який має необмежений термін служби, при цьому на ній відбуваються всі виробничі процеси;
має абсолютно нееластичну криву пропозиції. Земля не піддається переміщенню, вільному переводу з однієї галузі виробництва в іншу, з одного підприємства на інше, тобто вона нерухома. Невідтворювальність землі означає, що у виробничому чи господарському обігу завжди є фіксована кількість придатної до використання землі;
при раціональній експлуатації в сільському господарстві не тільки не зношується, але й підвищує свою продуктивність;
є природним фактором, а не продуктом людської праці, і не має витрат виробництва, тобто є безплатним, невідтворним дарунком природи.

Як і на всі інші економічні ресурси, попит на землю є похідним. Крива попиту має від’ємний нахил у відповідності до закону спадної граничної родючості ґрунту, а також у зв’язку з тим, що для сільгоспвиробників ціна продукту повинна знижуватися, щоб вони могли продати додаткові одиниці продукції.

Фактори, що впливають на попит на землю:

продуктивність землі;
технологія в галузях, що використовують землю;
кількість інших факторів виробництва;
попит на кінцеву продукцію.

Пропозиція на ринках землі більш-менш стабільна. Фіксований (у конкретний час) характер пропозиції землі визначає криву пропозиції на землю як абсолютно нееластичну. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть в умовах значного підвищення ціни на землю. Фіксований характер пропозиції землі означає, що попит виступає єдиним фактором, що визначає земельну ренту, а пропозиція є пасивною (рис. 12.28). Вартість землі визначається ставкою орендної плати за одиницю використовуваної протягом певного часу земельної ділянки.

R S S

R B

Q Q

Рис. 12.28. Визначення вартості землі

На рисунку 12.28 показана ситуація, коли на ринку землі є єдина пропозиція певної ділянки землі Q , а криві попиту показують попит сільгоспвиробників на використання цієї земельної ділянки. Точка А перетину пропозиції землі S та попиту на землю D формує рівноважну ринкову ціну R використання даної ділянки землі. Виділена площина ОR АQ є доходом, що отримує власник землі за здачу ділянки в оренду.

Якщо попит на землю збільшиться з D до D , то вартість землі стане рівною R і величина доходу від землі як економічного фактора збільшиться (прямокутник ОR ВQ ). При зростанні цін на сільськогосподарську продукцію гранична доходність землі збільшується, що призводить до зрушення кривої попиту з положення D₁до D₂, що, в свою чергу, викликає зростання ставки орендної плати з R₁ до R₂. Орендна плата збільшується зі збільшенням цін на продукцію, а не навпаки. Орендна плата визначає ціну землі на ринку. Ціна землі визначається орендною платою, яку має намір одержати власник землі у майбутньому.

Структура орендної плати:

рента;
амортизація споруд та будівель, що знаходяться на землі;
процент від використання вкладеного в землю чи в будівлі капіталу.

У зв’язку з тим, що власник землі отримує свій дохід від незмінного фактору виробництва, цей дохід називається земельною рентою.

Треба зазначити, що у довгостроковому періоді, якщо прикласти певну кількість праці та певні капітальні витрати, можна збільшити придатні до використання площі землі (наприклад, для збільшення земель під посіви роблять осушення болот, будівництво зрошувальних систем тощо). Це призведе до того, що еластичність пропозиції землі в залежності від ціни стане хоча і невеликою, але все ж таки відмінною від нуля (див. рис. 12.28, крива пропозиції S ).

Той, хто володіє землею чи використовує її, отримує певні переваги. У зв’язку з цим стосовно землеволодіння та землекористування виникають особливі економічні відносини, що породжують особливий дохід та особливу його економічну форму – земельну ренту.

З емельна рента є нетрудовим доходом, який не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. Вона являє собою частину прибутку, що створюється виробниками, що господарюють на землі, який регулярно привласнюється власником землі у вигляді орендної плати, що виплачує орендар власнику землі (12.29).

Рис. 12.29. Механізм формування ренти

На рис.12.29 ілюструється формування диференційної ренти. Рента за кращу землю (R₂) вище, ніж за середню (R₁), а за середню – вище, ніж за гіршу (R₃). Негативний вплив факторів попиту може виявитися настільки значним, що крива попиту (D₄) та крива пропозиції взагалі не перетнуться. За цих умов земля не зможе принести її власникам якогось доходу у вигляді ренти.

Чинники, що впливають на величину земельної ренти:

різноманітність у родючості та місцезнаходженні;
попит на землю.

Економічну ренту можуть отримувати не тільки власники землі, що використовується для сільськогосподарських потреб, а й власники інших природних ресурсів, для яких властива абсолютна обмеженість. Це можуть бути родовища корисних копалин, привабливі для туризму території, сили природи (водоспади, ріки тощо). Механізм утворення ренти у цих випадках збігатиметься з розглянутим вище.

Зміна розміру рент ніяк не впливає на кількість землі, що пропонується для використання. Якщо відносно неземельних ресурсів ціна виконує спонукальну функцію, тобто підштовхує власників ресурсів до збільшення їх пропозиції на ринку, то щодо землі рента такої функції не виконує. Тому економісти вважають ренту надлишком, тобто платою , яка не є обов’язковою для забезпечення наявності землі.

Одна й та сама праця чи капітал у поєднанні з різними за родючістю землями приносить різні результати. Для родючіших земель крива середніх витрат лежатиме нижче, ніж для менш родючих. Отже, користувачі родючої землі за інших рівних умов отримуватимуть додатковий економічних прибуток, який пов’язаний із стійкими відмінностями у якості ґрунтів. Цей додатковий прибуток називається диференційною рентою. Оскільки кількість землі обмежена і хтось уже користується родючою землею, то диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу, а тому власники кращих земель можуть отримати більшу ренту навіть у довготривалому періоді. Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економічної діяльності людини. Використання сучасних технологій вирощування сільськогосподарської продукції, додаткові інвестиції в землю можуть дати значно кращі результати порівняно з експлуатацією земель, що використовується традиційно. Так виникають відмінності у економічній родючості землі, які теж можуть приносити диференційну ренту. Вони менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічного варіанту використання землі.

Види диференційної ренти:

1) диференційна рента І виду – це надлишок прибутку над нормальним прибутком, який пов’язаний з відмінностями у природній родючості окремих ділянок землі, а також у їх місцезнаходженні. Вона розраховується як різниця між індивідуальною ціною виробництва на відносно кращих ділянках та ринковою рівноважною ціною. Цей вид ренти привласнюється землевласником.

2) диференційна рента ІІ виду – це надлишок прибутку над нормальним, який виникає в господарствах при більш продуктивних вкладеннях капіталу. Цей вид ренти привласнюється підприємцем-орендарем. Після закінчення терміну орендної угоди вона привласнюється власником землі. Тому орендар прагне збільшити термін орендної угоди, а землевласник – скоротити (12.30).

грн.

1000

750

650

МС МС МС

АТС

1200 1000 800 тис.т

Рис.12.30. Утворення диференційної ренти

Монопольна рента – це надлишок прибутку, який отримують власники особливих унікальних ділянок землі після продажу продукції по монопольним цінам (наприклад, від деяких земель у провінції Шампань).

Абсолютна рента – це прибуток, який отримує землевласник, що має землю у приватній власності.

Ціна землі не дорівнює земельній ренті. Якщо земельна рента являє собою ціну послуг землі як фактора виробництва, то ціна землі визначається на основі капіталізованої ренти, тобто являє собою дисконтовану вартість рентних платежів. Чим вища рента від ділянки землі, тим вища ціна землі.

Припустимо, що якась ділянка землі в минулому приносила ренту в сумі R_n_.Покупець бажає придбати цю ділянку землі. Для того, щоб розрахувати ціну землі визначимо альтернативну вартість отриманих за землю грошей. Ціна землі повинна бути рівною сумі грошей, які поклавши у банк колишній власник землі отримав би той же відсоток на вкладений капітал. Хай поточна ринкова ставка відсоткового проценту складає величину r. Тоді ціна землі Р_T дорівнює:

Р_T =  , (12.9)

де - коефіцієнт дисконтування.

Оскільки коефіцієнт дисконтування стає все менше зі зростанням n, нова кількість, що додається до отриманої суми, поступово наближується до нуля по мірі того, як n наближується до нескінченності. По-друге, оскільки стає все меншим зі зростанням n, нова кількість, що додається до отриманої суми, поступово наближується до нуля по мірі того, як n наближується до нескінченності. Сума в формулі досягає межі, коли R_n за кожний цикл однакова. Ця межа дорівнює:

, (12.10)

де R – річна рента;

r – ринкова ставка позикового відсотка.

Таким чином, при даній ставці позичкового відсотку ціна на землю визначаються земельною рентою.

Содержание