Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.
Два приголосних звука зливаються в один:
злиття звуків | приклади |
г, з, ж: + ськ(ий) зьк(ий) + ств(о) зтв(о) | Кавказ- кавказський, Запоріжжя- запорізький, боягуз- боягузтво |
к, ц, ч: + ськ(ий) цьк(ий) + ств(о) цтв(о) | Вінниця- вінницький, козак- козацтво, молодець- молодецтво |
х. с, ш: + ськ(ий) ськ(ий) + ств(о) ств(о) | Черкаси- черкаський, чех- чеський, птах- птаство |
Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: чикагський, цюріхський, бакський, казахський, тюркський.
Я кщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: Чукотка- чукотський, П'ятихатки- п'ятихатський.
Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:
| приклади |
на стику твірної основи і суфікса чується [дз], [ц] | люд+ський [л'удз'кий], люд+ство [л'удзтво]; брат+ський [брац'кий], брат+ство [брацтво] |
кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються | студент+ський [студен'с'кий], студент+ство [студенство].
|
Але на письмі ці зміни не позначаються- такі слова пишуться за морфологічним принципом: людський, людство, братський, братство, студентський, студентство.
Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом.
Звуки н, л, д, дз, з, т, ц, с перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: кінський [к'ін'с'кий], ковальський [ковал'с'кий], панський [пан'с'кий], волинський [волин'с'кий].
М'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський [ковал+ський], але: кінський [кін+ський].
- Орфографія:
- Голосні звуки:
- Приголосні звуки:
- М’який знак та апостроф
- Правопис окремих слів
- Самостійні частини мови
- Службові частини мови
- Пунктуація:
- Основні принципи української орфографії
- Орфограма
- Передача на письмі звукового складу слів
- Голосні звуки
- Чергування е з и
- Ненаголошені е та и в префіксах
- Ненаголошені е та и в суфіксах
- Чергування і з іншими голосними
- Правопис і та и в основах українських слів
- Правопис і та и у префіксах українських слів
- Правопис і та и в суфіксах українських слів
- Правопис і, ї та и в основах іншомовних слів
- Правопис у в основах іншомовних слів
- Написання о та а
- Написання о та у
- Чергування е з о після шиплячих та й
- Приголосні звуки
- Глухі приголосні
- Приголосні у кінці префіксів
- Правопис приголосних в словах іншомовного походження
- Чергування приголосних
- Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- Чергування у —в
- Чергування і— й
- Чергування з — із – зі(зо)
- Уподібнення приголосних за місцем творення
- Спрощення в групах приголосних
- Тверді і м’які приголосні
- Подовжені приголосні і їх позначення
- Подовжені м'які приголосні
- Подвоєння букв внаслідок збігу
- Написання нн в прикметниках і похідних словах
- Неподвоєні й подвоєні приголосні в словах іншомовного походження
- Вживання м'якого знака
- Вживання апострофа
- М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- 2. Апостроф не пишеться:
- Принципи правопису значущих частин слова
- Правопис складних слів
- Слова із частинами напів- і пів-
- Велика літера у власних назвах
- Правила переносу слів Орфографічні правила переносу
- Технічні правила переносу
- Самостійні частини мови іменник Відмінкові закінчення іменників
- Закінчення іменників іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- 1. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
- 1) Іменники середн. Роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, знаряддя, моря, обличчя, поля.
- 2) Іменники чол. Роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:
- Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
- Творення і правопис імен по батькові
- Прикметник
- Правопис и та і в закінченнях прикметників
- Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- Присвійні прикметники
- Числівник Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- Дієслово Суфікс -ти неозначеної форми дієслова
- Чергування приголосних у дієсловах
- Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
- Прислівники, утворені від числівників та прислівників
- Складні та складені прислівники
- Службові частини прийменники Написання складних прийменників
- Розрізнення прийменників і префіксів
- Сполучники Написання солучників
- Розрізнення сполучників та інших частин мови
- Частки Написання часток
- Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- Правопис не з дієсловом
- Вигуки Написання вигуків
- Розділові знаки
- Система розділових знаків
- Принципи української пунктуації
- Загальні пунктуаційні правила
- Виділення речення на письмі
- Кома в простому реченні
- Кома в складному реченні
- Крапка з комою
- Двокрапка
- Три крапки
- Знак оклику
- Знак питання
- Знак виноски
- Розділові знаки при прямій мови
- Розділові знаки при непрямій мови
- Пряма мова
- Непряма мова
- Розділові знаки у цитатах